Олег Гуцуляк: Генерал-капітанство Україна Найсвітлішої Республіки (Capitaneatus Ucrainae Serenissimae Respublicae, Capitanía General de Ucrania de la Serenísima República, Capitano Generale dell’Ucrain Serenissima Res Publica)

 У традиції Європи генерал-капітан (від латин. caput — «голова», capitaneus — «головний») з XIV ст. є аналогом командувача округу, який, проте, зосереджував у своїх руках, окрім військової, ще й морську, судову, фіскальну, торговельну та виконавчу владу. Він мав право за потреби поширювати свою владу на інші провінції та контролювати їхніх губернаторів.  

Історичний контекст у країнах світу

• Венеціанська республіка (з 1370 по 1797 рр.): цю посаду обіймав командувач флоту під час війни, який мав право забезпечувати потреби флоту всім необхідним. 

• Британія: з 1513 р. цю посаду обіймав регент Катерини Арагонської, а згодом — герцоги різних домів як командувачі флотів. Нині у Великій Британії генерал-капітаном морських сил є чоловік королеви Єлизавети II принц Філіп, герцог Единбурзький. 

• Нідерланди (Республіка Сполучених Провінцій): у 1587–1625 рр. посаду «генерал-капітан Союзу» як найвищу в державі обіймав принц Моріц Оранський. 

• Баварське королівство: посаду генерал-капітана обіймав командувач королівської гвардії. 

• Папська держава: цю посаду обіймав головнокомандувач папської армії (скасована до 1700 р., а її функції передані генерал-хорунжому). Відомими генерал-капітанами Церкви були імператор Карл Великий (Шарлеман; VIII ст.), королі Філіп VI де Валуа, Хайме ІІ Арагонський, Людовіко Тревісан, Ніколо ді Пітільяно (Орсіні), Джованні та Чезаре Борджіа, Джуліано II та Лоренцо ІІ Медічі, Федеріко ІІ Гонзага та ін.. 

• Австралія та Північна Америка: у 1787–1837 рр. колонія Новий Південний Уельс в Австралії мала статус генерал-капітанства Британської корони. Під цим статусом іноді в офіційних документах згадувалася і північноамериканська колонія Род-Айленд. 

• Республіка Вермонт: у 1777–1791 рр. посаду генерал-капітана мав правитель незалежної Республіки Вермонт (до перетворення більшої її частини на один зі штатів США). 

• Іспанська імперія: генерал-капітанством була Ла-Корунья у складі королівства Галісія. У 1938–1975 рр. посаду генерал-капітана, що визначалася як верховний правитель провінцій Іспанської держави, обіймав каудильйо Франсіско Франко, а з 1999 р. ця посада зарезервована за керівним монархом. 

• Колоніальна Іспанська імперія: складалася саме з генерал-капітанств. Наприклад, до складу віце-королівства Перу входили генерал-капітанства Нова Гранада, Венесуела (як велике генерал-капітанство) та Майнас. У складі віце-королівства Нова Іспанія — генерал-капітанства Юкатан і Внутрішні Провінції (на північ від Мехіко до кордонів США). Також генерал-капітанствами були Канарські острови, Чилі, Куба, Філіппіни, Пуерто-Ріко, Гватемала, Санто-Домінго. Посаду генерал-капітана мав і першовідкривач Філіппін Фердинанд Магеллан. Під час боротьби іспанських колоній за незалежність цей статус мали деякі форпости іспанської корони (Буенос-Айрес, Санта-Крус-де-ла-Сьєрра та ін.). Посади генерал-капітанів обіймали лідери латиноамериканських повстанців Сімон Болівар, Хосе де Сан-Мартін, Бернардо О’Хіггінс, Хосе Марія Морелос, Ігнасіо Хесе де Альєнде, а з 1990 р. як почесну посаду в Чилі — колишній президент Аугусто Піночет. 

• Португалія: іноді правителі колоній у Бразилії (Мараньян, Сеара, Ріу-Гранді-ду-Норті, Ітамарака, Пернамбуку, Баїя, Потру-Сегуру, Еспіріту-Санту, Сан-Вісенте, Санто-Амаро, Сантана, Ілеус), Африці (Сан-Томе) та Індії (окремі генерал-капітанства під загальною назвою «Estado da Índia»: Гоа, Бомбей, Мадрас, Даман і Діу, Дадра і Нагар-Хавелі) отримували статус генерал-капітана, керуючи одночасно кількома капітанствами. 

Відображення у масовій культурі та міфологіях

Олег Гуцуляк: Киевский соблазн русского евразийства

Ныне существует историософская проблема — какая цивилизация "возродится" — "Россия-Тартария" (с её архетипом "Странствующего царства") или "Украина-Сарматия" (с архетипом "Заветного царства").

Содействуют этому также "места исторической славыКиевский"(Lieux de memoire), которыесакрализируются, превращаются в "теменосы", где человек "входит в ландшафт как субъект". Для украинцев — это Софийский Собор, Золотые Ворота, Аскольдова могила, Хортица, Великий Луг, Круты, Броды, Карпаты, для русских — Севастополь, места славы русского оружия, Донбасс и тот же Софийский Собор... И этим «теменосам» соответствуют «праздники консолидации» — День Победы как этакая «Красная Пасха» [1], или День павших героев Крут (Берестечка, Бродов) и жертв (царизма, коммунизма) как этакая «Национальная Голгофа», с соответствующими им лейтмотивами монументального искусства.

Одним из главных «теменосов» оказывается Киев как «азиатский Рим» – культурно-духовный эпицентр движений в направлении к «оздоровлению» «восточного славянства» и «канонического православия». Формально в начале 90-х гг. ХХ в. в незавизимой Украине этот концепт был продекларирован философом поэтессой Ниной Мазур в её интервью на ток-шоу «З Ольгою» (канал ICTV). Таким образом, если Киев – азиатский Рим, то, следуя логике аналогий,Москва – это азиатский Константинополь, имеющий право на наследие от Рима-Киева

Олег Гуцуляк: Христианская историософия Украины: наш ответ дяку Кураеву

Ментальность украинцев эпохи Руины (XVIII в.) и после провала собственной Реконкисты (Колиевщины), получившей нож в спину от запорожского казачества и российской армии, приняла на себя миссию Малороссии — "покорного умаления (кенозиса)" — судьбу Иоанна Предтечи. Смирением был героически преодолен «дух мщения».

«...принять несвободу, но, как и Господь, только ту несвободу – которая во имя Божие. Такой была несвобода Предтечи, такой была несвобода Иисуса. В темницу их отправило государство, но неволю Царства Кесаря они превратили в волю Царства Небесного»  (Кротов Я. Несвобода Христова // http://yakov-krotov.livejournal.com/1138402.html.

Но вместе с тем Украина осознала, что на это время ей следует веселиться и смеятся (отсюда вся её народно-спудейская культура XIX в., неистово проклятая чувствующим подспудную истину В. Белинским), ибо самый малый в Божьем царстве — тот больший за Крестителя, большего между рожденных от женщин (Лк. 7:28). Ведь, как писал и св. Иоанн Златоуст, этот менший унаследует престол Царя и Господа. Тем более, прецедент есть, когда Арсений Суханов в прениях с греками (1652 г.) заявляет: «Слышите, греки, и внимайте, и не гордитеся и не называйте себя источником, яко се ныне Господне слово збылося на вас: были вы первые, а ныне стали последнии; а мы были последнии, а ныне первые»

Олег Гуцуляк: Гетман - это "генерал-капитан"

В традиции Европы генерал-капитан является аналогом командующего округом. В колониальной Испанской империи существовали именно генерал-капитанства, например в составe вице-королевства Перу входило генерал-капитанство Новая Гранада, также генерал-капитанствами были Чили, Куба, Филиппины, Пуэрто-Рико, Гватемала, Санто-Доминго.

В декабре 1593 г. Римский папа Климент VIII направил в ряд государств Восточной Европы с особой миссией хорватского священника Александра Комуловича. Перед ним была поставлена задача посетить Трансильванию, Молдову, Валахию, Речь Посполитую и Московское царство в целях привлечения их к Антитурецкой Лиге, которую намеривался Ватикан создать под эгидой Габсбургской империи.

Особые сложности Комуловичу предстояло преодолеть на территории Речи Посполитой, правительство которой категорически выступало против войны с Турцией. Поэтому папский эмиссар должен был встретиться в тайне от правительственных чиновников с представителями украинского казачества, хрошо известного в Европе своей антитурецкой и антитатарской активностью.

За Козачий Присуд!

Сайт, присвячений козацькому нацiональному руховi Дiнщини та його сучасному провiдниковi Петровi Молодiдову, за походженням зi старовиного запорiзько-черкаського роду, легендарному командировi 96 Дiнського полку. Зараз Петро Молодiдов перебувае у росiйській в'язницi. Дiн, Кубань i Терек будуть свобiдними. За Козачий Присуд! Слава Героям!

http://molodidov-cossacks.com/