МОЛИТВА ПОДЯКИ ГОСПОДУ БОГУ ЗА ПОРЯТУНОК ВІД ВОРОЖИХ ДРОНІВ І РАКЕТ МИНУЛОЇ НОЧІ

Всемогутній Боже, Отче Небесний! Дякую Тобі від щирого серця за Твоє безмежне милосердя та захист. Ти простягнув Свою невидиму руку і вберіг мене та мою родину від смертельної загрози під час цієї страшної ракетної атаки. Дякую Тобі за те, що подарував життя і дав можливість далі бачити світло нового дня. Прошу, благослови і захисти наших воїнів-захисників та всіх, хто стоїть на варті нашого неба, нехай Твоя сила буде їхнім щитом. Даруй нашій землі мир, а всім постраждалим — зцілення та розраду. Слава Тобі, Боже, за все! Амінь. (с) автор молитви - Микола Третяк

Пошук / Research

Показаны сообщения с ярлыком Филология. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком Филология. Показать все сообщения

13.03.2011

Олег Гуцуляк: Происхождение названия "Галич"

Первое упоминание о 
Галиче датировано 290 г., когда готский историк Иордан рассказывает о битве гепидов и готов возле города Galtis на реке Ayha (Днестр). Название Галич происходит, вероятно, от готского слова hallus "скалы" (родственно с лат. celsus "возвышающийся, высокий" (имя Цельс), collis "холм" " (ср. холмы в Риме: Collis Quirinalis «Холм Квиринал» [1] и и Mons Caelius «Холм Целий» [2]), др.-исл. hallr, лит. kelti, keliu "поднимать", kalnas "гора" (~ Каунас); ср.: у с. Межигирци (Междугорье), невдалике от Галича, есть гора, которая называется "Скеля" ("Скала"), а местность возле неё – "Божий Ток"; на гербе столицы Галичины Львове изображен лев, точащий когти о скалу).

Название Галиция тождественно названию эпической страны кельтских преданий о Святом Граале Галахии (Gallacye). На память о ней происходит и, как утверждают предания, название современного Уэльса (Wales < Galys),что означает "окраина, отделенная, освяченная (от остального) территория[Мэлори Т. Смерть Артура / Отв.ред. В.М. Жирмунский, Б.И. Пурышев. – М.: Наука, 1974. – С. 850, в примечаниях] (~ литов. galu «конец», galutine «окончательный»).

Также возможна связь с иберийской Галисией (латин. Gallaecia, греч. Kallaikoi, упомянуто как племя Геродотом), название которой имеет кельтское происхождение. Как на западе карпатской Галиции живут бойки (с особым диалектом), так на западе иберийской Галисии находится Байхья (исп. Rias Bajas, галл. Rias Baixas), где жители разговаривают на особом диалекте,  в карпатских горах Галиции живут гуцулы, а в иберийских горах Галисии и соседней Басконии распространено название жителей как hucul - «пещерный человек».

Согласно другой версии, название Галиция заимствовано, переосмыслено фактами своего языка и распространено на дугие территории кельтами,  готами и славянами от предыдущего населения Карпат – фракийско-иллирийского гальштата и может толковаться на основании единственно сохраненного ныне иллирийского языка – албанского: gjalliqes "воскресение, оживление" (ср. со знаменитой Воскресенецкой ротондой в центре Галича).



08.03.2011

Олег Гуцуляк: Тепегьоз (до генези міфологеми про однооке чудовисько)

1.
У знаменитому огузькому епосі ХV ст. "Книга мого діда Коркута" наявна розповідь про одноокого дева (демона) - велетня Тепегьоза (Депегьоза; "Тім'я-Око"), який заганяє героя у своє лігво (печеру) та намагається його з'їсти. Але герой Басат (Бісат) осліпив дева і, накинувши на себе овечу шкуру, вибирається з печери.

Одразу напрошується паралель з розповіддю Гомера в "Одіссеї" про осліплення героєм циклопа Поліфема ("Багато поголосу") та втечу з його печери за допомогою отари овець. Тому існує гіпотеза про запозичення тюрками цієї оповіді з цієї давньо-грецької поеми.

Так само, начебто, гомерівський переказ потрапив у інші культури, в тому числі й українську: "…мотиви - герой осліплює велетня та втікає від нього, вдягнувшись у овечу шкіру… - зустрічаємо в північній сазі про Егіла та Асмуда, про Грольфра, і зокрема про Ода, оповідання про якого нагадують оповідання літопису про Олега… На Україні збереглася казка про однооку бабу-людожерку, "Лихо-однооке", якій герой казки вибиває око та від якої втікає, вдягнувшись у вивернути баранячий кожух та змішавшись між баранами. Людожерка кидає вслід йому сокиру" [1].

2.
Той факт, що Одіссей у розмові з Поліфемом називає себе "Ніхто" і внаслідок чого на запитання циклопів Поліфемові "Хто тебе осліпив?" дається відповідь "Ніхто", дає підставу для паралелі з переказом кавказьких вайнахів (чеченці та інгуші) про демонічного господаря лісу Хунсага. Мисливець повідомляє демонові, що його звуть "Я сам себе", внаслідок чого, смертельно поранивши Хунсага, уникає загибелі, бо на запитання до володаря лісу від його підданих, хто його поранив, дається відповідь "Я сам себе".

У інших кавказьких народів є аналогічний образ володаря лісу, якого так само обдурює герой: у абхазців - Абнауз, лакців - Рікірал-Дак, адигів - Мезіль. Але, на відміну від "мотиву втрати ока", у кавказькій міфології існує "мотив пошкодження сокирою" (пор.: в українській казці Лихо-однооке кидає у героя сокирою, а у давньо-грецькому епосі Поліфем - брилами скелі). Начебто, з грудей кавказького демона виступає лезо сокири (пор. з поширеним світовим епічним мотивом про те, як збройний обладунок зрісся з тілом богатиря). Мисливець, накривши своєю овечою буркою велике поліно, досягає того, що демон, кинувшись на ворога, застрягає у колоді. Тоді герой наносить ворогові смертельний удар.

Отже, у кавказькому колі персонаж, аналогічний тюркському Тепегьозу та грецькому Поліфемові, виступає як володар лісу, який через свою неоковирність (як тілесну, так і розумову) стає жертвою хитрощів героя.

07.03.2011

Олег Гуцуляк: Epistema denudata: апологія пілігримства

Як древо хлібне й небо срібне
потрібен світові пророк!..
Юрій Андрухович

1.

Епістема - давньогрецьке слово. Означає не тільки знання, вміння, здатність що-небудь робити (походить від дієпрекметника epistamenos - "той, хто знає як"), а є означенням того чудовиська, котре ахейці та троянці, іонійці та афіняни розташовували на носі корабля - воно знає як подолати стихію титана Океана...

"... Ідола Симаргла варяги встановили на носі свого човна ... Дерев'яний людиноптах гордо стояв на носі човна, оглядаючи шлях попереду. А ніс Хоконового човна прикрашала лише стара тріснута дерев'яна "масмі" - ведмежа голова грубої роботи. Вої Хальблота, коли напивалися увечері, кричали Хоконовим воякам: "Веслярі дохлого Масмі!.." Ті у відповідь підіймали над бортом лейдангу голих дівчат, подарованих Йосифом, і, регочучи, радили Хальблотовим варягам зробитися євнухами..."
(В. Єшкілєв, О. Гуцуляк, "Адепт", 1995, 1997).


2.
Сучасна епоха породжена титанами Ренесансу з його "ницістю ізольованої особистості", з його розривом із антично - середньовічними абсолютами; Ренесансу, котрий, звеличуючи людину ("гуманізм"), перетворює її на безпринципового артиста, носія аморальності, бісівства та титанізму, на самого в собі "трансцедентального регулятора" (О. Лосєв, "Естетика Відродження", 1978), на носія принципу "Роби, що хочеш" (гасло раблезіанського Телемського абатства), засудженого Святим Письмом (Суд. 21:25), на постулатора значно ширшої "пропозиції свавілля" (В. Єшкілєв, "Повернення деміургів", 1998).


... Морська буря, яку описує Рабле, - це стихія Ренесансу. В якомусь часі захитався навіть Пантагрюель: "Господи, спаси нас! - молився він. - Проте, хай не буде за бажанням нашим, але хай сповниться твоя свята воля!" Але боротьби він не залишає. Коли ж, зрештою, мандрівники досягають берега, мудрець Епістемон робить висновок тільки що пережитій події такими словами

06.03.2011

Олег Гуцуляк: Деякі "темні" місця "Слова о полку Ігоревім"

Подаємо 
свої тлумачення деяких "темних" місць поеми, виходячи з концепції, що мова "Слова…" - це давньоукраїнська книжна мова ХІІ ст., в якій наявні такі шари: старослов'янський, давньоукраїнський (розмовна мова ХІІ ст.), давньоукраїнський місцевий (давньогалицький) діалект та іншомовний (1).


1. КАНИНА - це не власна назва ріки або прикметник "каїнина" (2), а іншомовне слово грецького походження : kanna "очерет". Наявність на теренах Балкан гідроніму Канина зумовлене походженням з болгарського "канна" - "гулко прозвучати", що семантично походить з вищенаведеного грецького слова, так і латинського canna "очеретина", "труба" (3).

2. ШЕЛОМЯНЬ - це теперішня гора Солом'янка (4), найвища територія Києва, у районі Солом'янської площі. У світогляді русичів слово "шеломянь" асоціювало у собі факти трьох культур: 1) угорською мовою (solyom) "сокіл" (5) українського слова "сокіл" - "гора" (6); 2) давньогерманське helm "шолом" (7); з якого походять південнослов'янські : хорв. sljeme "вершина гори, пагорб", словен. sleme "гірський хребет", чеськ. sleme "гребінь гори", македон. слеме "гребінь гори" (8); 3) біблійне давньоєврейське shlm "стан цілісності, здоров'я, миру" (Ісайя 9:1-3; Міхей 5:1-4) та означення місця їх культу - Ієрусалим (Uru-Salim) (Бут. 14:18; Пс. 96:3) (9).

3. ВЕРЕЖЕНИЙ (меч) - це не "поганьблений" (10), "пощерблений" (11) чи "покинутий" (12) меч, а "магічний".

Олег Гуцуляк: Гуцули - нащадки етрусків?

Прямими нащадками етрусків у античну епоху вважалися горяни Альп, яких історія знає під іменем 
"рети" (raeti). Вони, як зазначає римський історик Тіт Лівій, "… під впливом оточуючої природи здичавіли до такої міри, що … не зберегли від старих звичаїв нічого, крім мови, але навіть мову вони не зуміли зберегти без перекручень". Від етноніму рети чи ретії походить назва території, на якій вони мешкали - Реція. Це - теперішні південна Баварія, східна Швейцарія та Тіроль. Її в 15-му р. до хр.е. окупував Рим (Таціт, "Аннали", 11, 17; "Історія", 1,63; 111, 53; У, 25). Тут досі мешкають їх нащадки - рето-романці.

У чеській мові, носії якої є безпосередніми сусідами колишньої Реції, наявне слово ret "губа", "дзьоб", що споріднене з давньоукраїнським словом рътъ "гостряк", а також зі словенським rt, rta "гостряк, вершина", rtina "гірська вершина", сербо-хорватським рт "гірська вершина", rtanj "вершина", болгарським рът "горб, підвищення". Ці та інші приклади можемо зустріти у статті Л. В. Куркіної "Назви гірського рельєфу (на матеріалі південнослов"янських мов)" у збірнику "Этимология. 1977" ( М.: Наука, 1979, с. 53 - 55).

Отже, Ретія означає "Верховина". Тут додамо , що назва столиці сучасної слов'янської Македонії Скоп'є перекладається з грецької як "Верховина".

Чи нема співпадіння між назвою "Ретія" і назвою Галичини у Європі як "Рутенія", між самоназвою етрусків "расени" та самоназвою галичан до першої світової війни "русини" ?

Про взаємовідносини Галичини з Етрурією присвячена праця івано-франківського краєзнавця Генадія Марченка "Етруски в Галичині?" у журналі "Жовтень" (1982, № 2, с. 103 - 108), у якій досліджено поширення на Русі етруських "чисел", що застосовувалися для календарних записів представниками черняхівської археологічної культури. Остання розквітла саме тоді, коли в Італії та Реції згасли культура та етнос етрусків.

18.01.2011

Олег Гуцуляк: К бытию в соответствии с природой

В условиях глобального экологического кризиса возникло движение поиска
новой формы рациональности, где субъективные переживания человека рассматриваются не только гносеологически, как на этом настаивал Э. Гуссерль, но и бытийно, онтологически. Т.е. через "бытие в соответствии с природой".

Возобновить единство человека с природой, как считал Э. Фромм, можно двумя путями: 1) регрессивным (смерть или психическая дезорганизация) и 2) прогрессивным — "быть вновь рожденным". Второй путь охватывает развитые способности к "самосознанию", "любви" в такой мере, когда в состоянии "новой гармонии", "нового единства с миром" преодолевается эгоцентризм. Именно овладение идеями дзэн-буддизма, по мысли Э. Фромма, приведет к желаемому результату [Полищук, 1980, с. 234]. Э. Фромм повторяет автора книги "Европа и Азия" (1939, Мюнхен) Т. Лессинга, говорившего о возрождении природного, "языческого" состояния человека и мира с помощью "тайных знаний" Древнего и Дальнего Востока, моральных принциппов буддизма, не предвидящих "обязательств человека относительно к божеству".

Так же английский историософ А. Дж. Тойнби в переписке с японским культурологом Д. Икедой (1976) указывал, что человечество должно вернуться к пантеизму, ибо только он может привести индивидуальное человеческое бытие к непосредственному контакту с первобытной духовной реальностью вместо того, чтобы предлагать ему только опосредованный контакт с ней или через посредничество внечеловеческих природных сил, или через институты коллективной человеческой власти [Соболь, 1980, с. 339].

Аналогичную мысль выдвигал иранский философ С.Х. Наср, автор книги "Экологические проблемы в свете суфизма": следует возродить древние религиозно-мистические учения о единстве человека и природы, пантеизм, согласно которому мир пребывает в боге, а бог проявляет себя в мире. Для этой концепции все космические явления владеют таинственным значением, выступают символами реальности более высокого порядка. Именно синтез мистического пантеизма суфиев с научным познанием мира

25.12.2010

Олег Гуцуляк: Албанцы жили в Карпатах

Возможно, что 
название "Галич" происходит от албан. gjalliqes "воскресение", а название гор "Карпаты" - от албан. karpe "скала"?

Вот карпатский горный масив "Кодры" (< алб. kodёr „холм”), река Уж (< алб. ujё „вода"), река Лимниця (< алб. lumё „река”) , город Kуты (< алб. kuti «вместилище»); Крак (эпоним городаКраков) (< алб. krah „плече; рука”), слав. "лес" ( алб. lis „дуб”),слав. "мур" (забор) (< алб. mur „стена"), зап.-укр. „неня” (< алб. nёnё „мать”), др.-укр. „бояры” (< албан. bujar "благородний, щедрый", bujari "благородство, щедрость", burrё „муж” ~ кельт. boaire „собственники скота").

Это не может объясняться индо-европейским родством, так как славянские слова с аналогичным корнем были бы другими.

24.12.2010

Олег Гуцуляк: О пиктах-агатирсах

Ты слышишь бой барабанов в темном лесу? Ты видишь разрисованные лица, передвигающиеся по джунглям? Ты слышишь военные выкрики и чувствуешь отравленные стрелы?

Это Пикты (Picts) на марше, они крадутся вдоль гробниц и сторожевых застав цивилизации. Они поклоняются демонам во время ужасных церемоний и их барабаны звучат как гибель для тех несчастных, кто оказался поблизости от их земель.

Один опытный воин, вооруженный мечом, довольно легко справиться с одним или двумя Пиктами. Как правило, они передвигаются вооруженными отрядами. Полчище Пиктов – ужасное зрелище. Сотни и тысячи воинов покрывают землю как саранча, нападающий варварский отряд, ревущий у ворот цивилизации.

«Цивилизация неестественна. Это просто стечение обстоятельств. В конечном счете, варварство должно победить».

19.12.2010

Олег Гуцуляк: Две большие разницы: русский и украинский языки

Книжный церковнославянский язык
обладал удивительным свойством: всё, сказанное на этом языке, казалось русским аборигенам необыкновенно торжественным и вызывало глубочайшее уважение. Возможно, это следует считать предрассудком, недоразумением, ошибкой, но это было так. И по сей день – так же. По непонятной причине любому русскому человеку кажется, что старославянское слово «злато» звучит торжественнее исконно русского слово «золото». И так во всём. Ведь это был национальный и исторический выбор русского народа. Такое встречается и в других языках.

Например, «…английский язык облечен также и в Богослужебную форму, относящуюся по времени своего совершенствования к эпохе гения словесности Шекспира, т.е. к рубежу XVI и XVII веков. Это вовсе не тот грубый, пошлый, вульгарный глобальный английский современных сделок международного бизнеса. Напротив, это — самая возвышенная и изысканная форма английской речи, форма, в которой Триединый Бог, Пресвятая Богородица и святые могут достойно быть воспеты и прославлены в странах, где английский язык многим знаком»

11.11.2007

Олег Гуцуляк: Циркумпонтійський субстрат української мови

Думається, що спогад про першожертву-бика зберегли балканські слов’яни у ритульному персонажі “Герман” (Джерман), аналога румунського (фракійсько–ілліро–венетського) Калояна. В українців йому відповідає Коструб, а у росіян – Кострома. У замовляннях розповідається, що він помер від засухи (жертва богові сонця), а обрядово глиняну ляльку Германа з чіткими фалічними атрибутами під час ритуалу жінки ховають на піщаному березі ріки, щоб викликати дощ. Власне індо-європейська назва “бика” (*gou-: слов. *govъ “бик, корова, говядина”, лтськ. guovs “худоба”, вірм. kov “корова”, латин. bos, грец. bovs) є запозиченням зі сх.-пн.-кавказ.: дагест. “гъведе” — “дощ” (~ абхаз.-адиг. bde “вода”, груз. abdera, фріг. bedy).

Власне у цьому субстратному іберо-кавказькому ареалі осідлих аграріїв Циркумпонтійської зони виявляємо аналог теоніму старого верховного бога слов’ян, Сварога : пра-нах.-дагест. *swĭrHo “старий” (у праіндоарійському svarga – це не ім’я божества, а назва неба, можливо первинно – зодіакального кола).

Поряд з до-індоєвропейським походженням гідроніму “Дунай” виявляємо аналогічне походження інших гідронімів: Тиса ( ≈ абазин. “тІса”— “свинець”), Псло (Псьол) ( ≈ абазин. “псыла» — «масний, жирний»), Сула ( ≈ хатт. “шул” – “достаток”), Сож ( ≈ хатт. “шаг(х)” – “поганий”), озеро ( ≈ абхаз. “аза” – “вологий”; баск. “езе” – “волога”), Буг ( ≈ адиг. “бгы” – “течія”), Іква ( ≈ картв. “ква” – “яруга”) тощо.

Можливо, що цього ж походження гідронім “Дніпро” (у балканській традиції – “Ніпру”, як “Дністер” – “Ністру”), де наявний субстратний компонент d- ( ≈ баск., абхаз., рутул. d- “показник третьої особи однини” ≈ англ. it), а сам гідронім може стосуватися до картв.-баск. napiri “межа, берег, край”, що підтверджує, на нашу думку, засвідчене греками тубільне (праслов’янське) найменування ріки як “Бористен” ( ≈ болгар. діал., сербо-хорв. “бразда” – “межа”, “русло”,“канал”, “зрошувальний канал” ~ нім. Frche, англ. farrow, кельт.-валл. rhych “борозна”, італ. porca “земля між двома борознами” ~ тохар. proksa “зерно”, слов. *proso “просо”), а “борисфеніти” – “порубіжні” племена (надалі = “гуни”, від адиг. “гьунэ” — “край, рубіж” = анти/ханти, від санскр. anti “край, межа”, “периферія, околиця” ).

Можливо, що у праарійських кочових племен територія довкола Дніпра, порубіжна з осідлими субстратними до-індоєвропейцями (Трипілля А і В1) у своїй назві містила санскр. kŗsi “борозна”, kŗsti – “кордон”, “народ, плем’я” (> Рось; пор. з санскр. sita “борозна”; з борозни народилася красуня Сіта, майбутня жона Рами та причина війни Рами з володарем Ланки та ракшасів Раваною). В уявленні тодішніх мешканців, як на наш погляд, власне Бористеном (Дніпром) був масив води, що включав річку Рось та Дніпро нижче від місця її впадіння, у той час як частина теперішнього Дніпра на північ, у лісостепу, сприймалася як “чужа”, інша ріка, що впадає у Бористен (Дніпро).

Найвірогідніше, як на нас, що вона теж називалася Дунай, адже досі у білоруській Могильовщині та українській Чернігівщині Дніпро у народі називають Дунаєм , а з експансією слов’ян з півночі на південь у часи сарматів та гуннів назва Дніпра (у джерелах того часу – Ебро, тобто констатується член гідроніму “-іпр-/-ібр-”; див.: “… Гідрооснову розглядуваної назви можна пов’язувати з фракійською глосою ΄έβρος “der Bock” … ΄έβρος τράγος βάτης “козел, коч”, “Bespritzer”, “fututor” від і.-є. *jebhro-s або *eibhro-s … Досліджувані назви мають єдину вихідну форму й сягають і.-є. *eibhro-s “пръскач” (Bespritzek)”…” ) переосмислилась у контексті з Дунаєм – “Самцем” на основі індоєвропейської лексемії: *ibris, -us // *ipris, -us (пор.: і.-є. *iebhros // *eibhros “цап, запліднювач”). Відповідно, на думку С. Наливайка та О. Стрижака, давньо-арійська назва Дніпра — «Данапутра» («Син Дани», тобто бикоподібний демон-асур Врітра), аналогічна до славнозвісної Брахмапутри . Проте, можливо, це просування праслов’ян на південь відбулося значно раніше, десь на часі 2500 — 2000 рр. до н.е., коли пониззя Дніпра звільнили залишки пратохар (відокремилися від праіндоєвропейців десь між серединою VII — кінцем V тис. до н.е., після носіїв анатолійських мов), з якими слов’яни та балти мають найбільш очевидні спільні лексичні форми як “просо”, “ректи”, “око”, “орати”, “текти”, “дочка”, “нести”, “йти”, “зуб”, “сто”, “п’ять”, “три”, “слухати”, “знати”, “коло”, “лосось”, “мати”, “брат”, “місяць”, “молоко”, “під”, “великий”, “ти”, “кал”, “правий”, “лівий”, “писати”, суфікси “-ище-“, “-ин/-ина”, закінчення інфінітиву “-ти”, префікс “по-“ тощо .

Аналогічно гідронім Дністер пояснюється на субстратній основі: картв. str – “поспішати”, “бути попереду” (пор.: тюрк. “баран” – “той, хто попереду”), тобто “швидка річка” (в нього впадають і ріки Бистриця – Солотвинська і Бистриця – Надвірнянська) тощо.

"... Надо обновить идею эллинизма, так как мы пользуемся ложными общими данными... Я наконец понял, что говорил Шопенгауэр об университетской философии. В этой среде неприемлема никакая радикальная истина, в ней не может зародиться никакая революционная мысль. Мы сбросим с себя это иго...Мы образуем тогда новую греческую академию... Мы будем там учителями друг друга... Будем работать и услаждать друг другу жизнь и только таким образом мы сможем создать общество... Разве мы не в силах создать новую форму Академии?.. Надо окутать музыку духом Средиземного моря, а также и наши вкусы, наши желания..." (Фридрих Ницше; цит. за: Галеви Д. "Жизнь Фридриха Ницше", Рига, 1991, с.57-58, 65, 71-72, 228).

Поиск по этому блогу

Ярлыки

"Слово о полку" (2) Азия (10) Албания (1) албанцы (1) алмаз (1) алхимия (3) анархизм (2) Анатолия (4) Анима (1) антикапитализм (1) антиколоиализм (2) антирашизм (12) антисоветизм (2) античность (6) Античный мир (10) антропософия (3) Ануннаки (1) Аполлон (1) Аракчеев (1) Аратта (1) арии (4) арийцы (1) аристократизм (1) археология (1) архетипы (9) Аскольд (1) астрономия (1) астрософия (1) Атлантида (7) афоризмы (2) Африка (4) ацтеки (1) Балканы (4) Балтика (2) Балты (3) бахаи (1) библиография (1) Ближний Восток (5) Болгария (1) Бонапартизм (3) Британия (1) Буддизм (6) булгары (1) былины (1) Ваал (1) Валирия (1) варварство (3) Варуна (1) варяги (6) Велес (1) Венгрия (1) видео (1) Византия (1) Владимир Ешкилев (2) Власть (1) Вселенная (1) Гайдамаки (2) Галисия (1) Галиция (6) Галич (5) Галичина (18) гаучо (1) Гендер (2) Генеалогия (10) Генон (1) география (1) геокультура (14) геополитика (13) геральдика (6) герб (2) германцы (6) герои (3) гетман (1) гетьман (2) Гильгамеш (1) глобализация (1) гностицизм (2) город (1) государство (1) Готы (16) Грааль (2) Греция (7) Грузия (1) гунны (1) Гуцулы (9) Гуцуляк (14) Даосизм (1) демократия (2) держава (2) детофобия (1) диаспора (1) динозавр (1) Дионис (2) доклады (2) Донбасс (1) Древний Египет (4) Дугин (4) духовность (2) Евразийство (25) Евразия (3) евреи (2) Европа (2) Елена Троянская (1) женщины (2) Закарпатье (1) Запад (1) звернення (1) зло (1) знаки (3) Иван Франко (2) Ивано-Франковск (1) Игра престолов (6) идеология (2) ИИ (7) Ингерманландия (1) индейцы (2) Индия (6) индо-европейцы (9) индоарии (2) индоевропейцы (7) индуизм (3) инициация (4) интеллигенция (1) Интервью (12) ирония (1) искусство (5) Ислам (4) истина (1) историософия (23) исторический материализм (1) история (8) иудаизм (3) інтелект (1) йезиды (1) Кавказ (8) казаки (4) казачество (3) Камю (1) капитализм (5) Карпати (3) Карпаты (15) Карфаген (1) катастрофы (1) католичество (1) Кельты (16) Киев (3) Киевская Русь (35) кино (3) Китай (4) классы (2) книга (3) книги (5) козаки (3) Козацтво (5) Коліївщина (1) коллеги (1) конспирология (4) конференции (1) Конфуцианство (1) Корея (1) Косово (1) красота (2) крестоносцы (1) Криптополитика (6) Культура (59) лабиринт (1) Латинская Америка (1) Левое движение (3) левые (1) Леся Украинка (1) Лингвистика (19) Литература (34) личности (19) література (1) логос (1) манифесты (2) марксизм (1) масоны (1) Мезоевразия (6) Меланхолия (1) менталитет (3) ментальность (3) метамодернизм (2) метафизика (3) мир-системный анализ (1) миф (2) Мифология (92) Модерн (3) Монархизм (9) мораль (1) Мордор (1) Мория (1) москали (1) Москва (1) Московия (1) музика (1) музыка (6) Налимов (1) наркотики (1) наука (4) Национализм (25) нация (6) неосарматизм (1) Неоязычество (7) Ницше (4) Ницще (1) Новости (7) Новые правые (26) норманны (1) НТШ (1) Общество (24) Оккультизм (7) Олег Гуцуляк (17) олень (1) Орда (1) Орден (3) Ордены (1) Орион (1) освіта (1) осетины (4) Осетыны (3) отзывы (1) патриотизм (1) первобытное (2) персоналии (1) песни (1) пикты (1) писанка (1) письмо (2) Подолье (1) Поезія (3) Полесье (1) Политика (49) Польша (2) портреты (1) постмодернизм (5) Поцелуйко (8) поэзия (1) презентации (2) Прикарпатье (2) примордиализм (7) Примордиальная Философия (20) прометеизм (1) пророчество (1) психология (4) Пушик (1) рахманы (1) Революция (20) Религия (16) Ренесанс (1) Республиканство (1) Рецензии (10) рим (4) риптополитика (1) родовод (1) Росія (2) Россия (27) Румыния (1) Русь (15) рыцарств (1) Рыцарство (5) Сарматы (12) сатанизм (2) свобода (3) сексуальность. человек (1) село (1) семантика (1) Сербия (1) Серебренитский (1) сериалы (3) символы (5) система (1) скифы (11) славяне (49) смерть (1) События (2) сознание (1) социализм (2) социология (3) Средиземноморье (4) СССР (1) Сталин (1) сталинизм (1) статті (1) статьи (4) Степь (2) стихи (4) структура (1) субстрат (1) судьба (1) Султанов (2) суфизм (1) США (2) Танцы (3) Таргариен (2) Творчество (6) театр (1) Тибет (1) Тойнби (1) Толкин (5) топонимия (2) тотем (1) традиционализм (10) традиция (9) трикстер (1) Триполье (5) Тюрки (8) тюркология (1) убийство (1) Угро-финны (5) Угры (1) Украина (106) УПА (1) урбанизм (1) утопия (1) фантастика (12) фашизм (1) Филология (10) Философия (56) фильм (3) ФКК (1) фолькор (2) Франция (1) футурология (12) фэнтези (7) Хайдеггер (1) Харли Квинн (1) христиане (2) Христианство (25) хуторянство (3) царственность (5) царство (2) Цивилизация (60) цитаты (1) человек (4) человечество (3) ченнелинг (1) черкесы (1) шаманизм (3) Шамбала (1) Шевченко (1) шовинизм (2) Шотландия (1) Шумер (2) шумеры (3) эзотерика (12) экзистенциализм (1) экономика (2) элита (2) Эллины (1) эльфы (2) энархизм (2) Эпиграфы (1) эпос (5) эротика (1) эссе (1) эстетика (2) этимология (1) этнология (37) этнополитика (4) этнософия (1) этруски (1) Юлія Гуцуляк (1) Я (1) язык (1) языки (1) язычество (4) Япония (2)

Гильдии

Гильдия авторов и правообладателей
Официальный сайт и торговая площадка компании ООО НПО "Солярис-Сервис" для реализации и распространения е-товаров.
http://e-galo.ru/