Гуцуляк О. Б. Локалізація та ономастичний генезис топоніма «Чайка» на Видубичах у контексті біографії княжни Евпраксії Всеволодівни (а правах препринту)
1. Вступ та постановка проблеми
У критичному осмисленні давньоруської палеотопоніміки та мікрогідроніміки Києва особливого значення набуває реконструкція антропоцентричних контекстів, пов’язаних із родинним простором княжої еліти династії Рюриковичів. Серед локальних осередків Середнього Подніпров’я XI ст. виняткове місце посідає Красний двір на Видубичах - заснована князем Всеволодом Ярославичем приватна резиденція, яка слугувала осередком первинної соціалізації та виховання його дітей, зокрема княжни Евпраксії Всеволодівни (1071–1109 рр.). Наявність у локативознавчому ландшафті Видубичів топоніма «Чайка» актуалізує наукову проблему потенційного зв’язку цієї назви з внутрішньородинною ономастичною традицією княжого двору, сформованою на перетині слов'янського та половецького етнокультурних векторів.
Предмет дослідження: генетичний та топографічний зв'язок між назвою урочища/місцевості «Чайка» в районі Видубичів, резиденцією «Красний двір» та постаттю київської княжни Евпраксії Всеволодівни (1071–1109 гг.).
Мікротопонімія Києва містить численні антропоцентричні пласти, які потребують переосмислення через призму династичної історії, родинних кіл київських князів та етнокультурних контактів XI ст. Тому актуальність дослідження зумовлена необхідністю подолання однобічного лінгвістичного або виключно географічного детермінізму при тлумаченні мікротопонімів та залученням міждисциплінарних методів для відновлення «пам'яті місця» (genius loci) київських околиць.
