Олег Гуцуляк: Тризуб на скіфському мечі з Литої Могили (Наддніпрянщина), VII ст. до н. е

Тризуб на скіфському мечі з Литої Могили (Наддніпрянщина), VII ст. до н. е.

Лита Могила (Литий курган, Мельгунівський курган) поблизу с. Копані Знам’янського району Кіровоградської області — один з найдавніших курганів скіфів, царський курган, споруджений наприкінці VII ст. до н. е. та зазнав змін у IV ст. до н. е.

У кургані знайдено ряд золотих прикрас та оздоб меча, які зберігаються в Ермітажі та Харківському історичному музеї ім. М. Ф. Сумцова (більша частина предметів з музею загинула під час бомбардування у 1941 р.).

На глибині 2 м під кам’яними плитами знайдені залізний акінак з окутим золотом руків’ям та вкритими золотою платівкою дерев’яними піхвами, прикрашеною зображеннями фантастичних тварин у передньоазійському стилі, золота діадема, срібні деталі від ассирійського палацового табурету, 17 масивних золотих пластин із зображенням орла з петлями на звороті, пластинка із зображеннями мавп і птахів, бронзова застібка з голівками левів на кінцях, 40 бронзових наконечників стріл та інше. Прикраси і зброя в скіфо-урартському стилі. Речі не мали слідів вогню.

Золоте зображення орла з кургану використано як головний елемент герба Кіровоградської області.

2020 року завершено відновлення насипу кургану та встановлено пам’ятний знак.

Олег Гуцуляк: Харли Квинн как подлинная Анима Запада / Harley Quinn as the True Anima of the West

 В чистой юнгианской аналитической психологии Анима – это внутренняя женская фигура в психике мужчины, которая служит «мостом» между Эго и Коллективным Бессознательным.

Образ Харли Квинн в контексте юнгианской психологии – это не просто поп-культурный феномен, а радикальное воплощение Анимы Запада в её переходном, турбулентном состоянии. Харли Квинн как современная Анима Запада знаменует переход от классических стадий (Ева, Елена, Мария, София) к новой, деструктивно-интегративной стадии.

Если классическая Анима (например, Беатриче у Данте или Прекрасная Дама) вела героя вверх, к чистому и застывшему «Верхнему миру», то Харли – это проводник в «Нижний мир», в тот самый цифровой и психический океан, полный хаоса и живой энергии.

1. От «Человека-Ответа» к «Человеку-Вопросу»

Харлин Квинзель начинала как классический «Человек на дереве» – дипломированный психиатр, представитель рационального мира ответов и структур. Её падение в чан с кислотой (символическое крещение в хаосе) – это добровольный отказ от безопасности «Верхнего мира».

·                 Трансформация: Она перестает классифицировать безумие и начинает им жить.

·                 Дихотомия: В нашей системе координат она – идеальный пример существа, которое покинуло уютную крону дерева ради непредсказуемой саванны, где вопросы важнее диагнозов.

2. Анима как Саламандра и «Королевский туман»

Квинн – это и есть Саламандра. Она не просто выживает в огне разрушенных смыслов Запада, она питается этим огнем.

·                 Королевское молчание vs Крик: В то время как мир кричит от ужаса перед неопределенностью, Харли отвечает на это хохотом – формой того самого «рояльного тумана», который сбивает с толку рациональное эго.

·                 Стихийность: Она не поддается логике старого мира, становясь неуловимой для его радаров.

3. Архетип «Амфибии» в неоновом океане

Харли – истинная «Амфибия». Она сохраняет остатки человеческой эмпатии (свои «узлы» привязанности), но при этом свободно дышит под водой «цифрового океана» и безумия.

·                 Чистота vs Хаос: Она знает чистоту «Верхнего мира» (свое прошлое), но выбирает «неочевидные возможности» хаоса.

·                 Инструментарий: Её безумие – это не болезнь, а адаптивный механизм. Это способ не задохнуться в мире, который «застрял в прошлом».

Почему она – Анима именно Запада?

Олег Гуцуляк: Степовий зір: справжнє зазвичай приховане при самій землі, у корінні трав / Steppe vision: the real is usually hidden at the very ground, in the roots of grasses

 Вона сидить на межі між порядком і хаосом.

Це не застигла статуя з «Дерева Відповідей», де кожен лист — це готова догма. Це Людина-Запитання. Її погляд спрямований не всередину себе, а в розпечене марево горизонту, туди, де структурований світ закінчується і починається територія Степу - «дикого океану».

Її прикраси — це не розкіш, а ті самі «вузли» (knots) пам'ятs, які ми зберігаємо. Це спадок предків, переплавлений у сучасні сенси. Вона несе в собі вагу історії, але ця вага не заважає їй рухатися.

У її вбранні — складне плетіння досвіду. Тонка тканина ідей, поєднана з грубою шкірою реальності. Вона — справжня «скіфянка»: здатна витримати інтелектуальний вакуум високих теорій і водночас не задихнутися в пилу реальної боротьби за сенси.

За її спиною не доглянутий садок, а непередбачуваний ландшафт. Степ у нашій культурі — це і є абсолютна свобода, де немає стін, але є постійна небезпека. Це простір, де «Людина-Запитання» почувається як вдома, бо вона не потребує огорожі. Для «Людини-Відповіді» цей пейзаж ворожий. Для Людии-запитання — це простір можливостей. Вона знає: там, де немає готових стежок, кожен крок є актом творення.

«Бути собою сьогодні — це не шукати прихистку в чистоті минулого, а вміти бачити красу в хаосі буденності, зберігаючи при цьому людське обличчя». 

Степовий зір — це здатність розрізняти мікрорухи в статичному хаосі. Там, де звичайне око бачить лише пісок і суху траву (шум чи рутину), Скіфянка бачить напрямок вітру, наближення грози або слід того, що пройшло тут годину тому...

Для «Людини-Запитання» об’єкти — це лише тимчасові згустки енергії. Степовий зір дозволяє бачити не те, чим річ є зараз (статика), а те, чим вона може стати через мить (динаміка). Це бачення потенціалу.

У Степу порожнеча - це ілюзія. Насправді ж  - це простір, заповнений можливостями, які ще не встигли закостеніти. Для інших: «Тут нічого немає». Для неї: «Тут ще нічого не побудовано, а отже, тут можна створити все». Це стратегічне терпіння: вміння дивитися на чистий аркуш чи хаотичний ринок і бачити там логіку майбутніх подій.

На відміну від «вертикального» зору (ієрархії, чини, догми), Степовий зір — це зір горизонтальний. Вона бачить зв'язки між максимально віддаленими точками. Вона може з'єднати архаїчний символ на своїй золотій каблучці із новим пульсом Степу, бо в Степу все знаходиться на одному рівні горизонту.

Степ часто народжує ілюзії. Степовий зір — це ще й критичне мислення. Вона вміє відрізняти справжній оазис від фата-моргани. Вона не біжить за кожною яскравою відповіддю, бо знає: справжнє зазвичай приховане при самій землі, у корінні трав.

***

Коли ідеологічні парки (Прогрес, Інтернаціоналізм) згорають, на попелищі залишається або Міщанин, або Скіф. Міщанин одразу починає збирати обгоріле каміння, щоб побудувати стіну — так народжується агресивний традиціоналізм як реакція на страх. Скіфянка вмикає Степовий зір, який працює через три фільтри:

Олег Гуцуляк: Данпарстад - готське місто на Дніпрі

У германській "Пісні про Аттілу" згадується столиця гуннів Данпарстад (Місто-на-Дніпрі), а біля нього ліс Мірквід (maere - "славний", kwid - "білий"). У пісні про Хльода та Анганта мовиться, що у володіннях Хейдрика в Гуналанді був знаменитий ліс Мірквід, а біля нього - священні для готів могили та знаменита скеля в Дан(с)парстаді. Ліс ототожнюємо з урочищем Білгород на правому березі річки Ірпінь (сучасне село Білогородка Києво-Святошинського району), де для оборони Києва із заходу було побудовано у 991 р. велике місто Білгород. Син Хейдріка Хльод підступно виманив у спадок священні могили та скелю і внаслідок цього отримав верховний титул правителя Гуналанду.

Саме ім'я Хльод вказує на його носія як на власника священних могил предків: дв.-ісланд. hlid, гот. hlaiv "могила", латин. clivus, ст.-грец. kleitys, литов. slaitas, дв.-сакс. hleo < індо-європ. * kloiuo "схил".

Одночасно ім'я Хльод може бути титулом правителя міста, що юридичний свій статус набував внаслідок заволодіння особливими священними місцями біля міста: рос., сербо-хорв. хлуд - "жердина, кийок, коромисло" чеськ. chloud "палка", польск. chled "палиця, посох", литов. sklandos "кіл", uzklanda "засув", латис. skanda(s) "частокіл" (звідси - Скандинавія , тобто "земля частоколів" - "віків"), дв.-інд. khandas "кусень". Порівняймо з літописною згадкою про те, що "сидіння на Галичиній могилі" рівнозначне поняттю княжіння в Галичі.

Можливо, тут у київському володарі Хльоді "Киї" слід бачити ведичного героя Сканду, бога війни, який як власне божество був включений у пантеон на межі християнської ери і ім'я його зазнало в Індії народноетимологічного "випрямлення" вже через незрозуміння індусами значення кореня khand-. Він - син Агні і Свахи (або шести дружин мудреців, тобто Плеяд).  Другим ім'ям Сканди є Кумара "Хлопчик", що ми співставляємо з етнонімом "кіммерійці", носіями якого був таємничий пра-індоарійський етнос степів України. Вважається, що на сучасній карті України згадки про кіммерійців засвідчені топонімами Жмеринка, Ківерці (Кімерці) та Чемерин. У словниках В. Даля та Б. Грінченка наявне слово "чемер" зі значенням "чуб, вихор, хохол".

Згідно з ведичними легендами, Сканда-Кумара народився саме для того, щоб перемогти демонічного Тараку. Останній - це нiхто інший, як скіфський родоначальник Таргітай, ототожнений Геродотом із Гераклом, від якого дніпрова Діва-Єхидна народила скіфських царів. В сенсі ідеологічного протистояння індомовних кімерійців та іраномовних скіфів цілком ймовірно відбиття цього факту в міфологічних генеалогічних легендах. Інший ворог Кумари Краунча - це ніхто інший, як слов'янський Горинич.

Олег Гуцуляк: Галиат Иронский и нартский род Алагата

Аул Галиат (на тагаурском диалекте Гальятц), одно из древнейших селений, находится в кавказском ущелии Уаллагком осетинской Дигории (Ирафский район Республики Северная Осетия — Алания). Галиатская администрация включает три селения: Дунта — 17 семей, Камунта — 6 семей и Галиат — 2 семьи (из иронских фамилий в последнем живут только Бессоловы, Арсаговы и Едзиевы.). Местные жители говорят, что когда-то галиатцы могли ходить друг к другу по крышам: крыша одного дома был двором другого. Сейчас вы попадаете в призрачный мир древних каменных развалин, среди которых сохранилось несколько жилых строений. Укрепленные полуразрушенные дома напоминают средневековые крепости. Сложенные, в отличие от сторожевых башен, не на известковом, а на глиняном растворе, многие из них были разрушены еще в начале XX в. Их не ремонтировали, так как на смену им из России пришли другие строительные традиции. Сохранились старинные фамильные башни, склепы, древние каменные межевые сооружения. Автобусное сообщение до Галиата прекращено, ближайшая остановка находится в 6 км вниз по склонам. В селениях имеется 12 автомобилей, хотя состояние грунтовых дорог в горах очень плохое. Большая часть этих узких и разъезженных дорог проходит над обрывами в несколько сот метров, поэтому езда с местными жителями на машине — ощущение очень острое. Для горца, как для горной серны, жизнь над обрывами — обычное явление.

Олег Гуцуляк: Богатырь Дунай, Настасья-поляница и их Сияющий Светом сын: евразийские параллели

В былине о богатыре Дунае рассказывается о том, что Дунай имеет тайную связь с дочерью некоего короля Настасьей (или Марьей)-поляницей. Он победил её в поединке (вариант: героиня сбрасывает богатыря с лошади и принуждает к браку) . Также она выкупает героя из рук палачей и отпускает домой в Киев.

Когда он второй раз приезжает в её царство и сватает её сестру Апраксу за киевского князя Владимира, оскорбленная его невниманием, переодетая Настасья-поляница преследует героя и вызывает его на поединок во время свадьбы князя в Киеве.

Дунай убивает стрелой соперника. «Вскрыв ей утробу», он узнает, что она беременна сияющим светом младенцем (или даже двумя сыновьями-близнецами). Дунай бросается на своё копье и умирает рядом с Настасьей. Из их крови образовалась великая река Дунай.

Несчастный ребенок становится

Олег Гуцуляк: Сарматы и гунны - дети амазонок

У древних был обряд т.н. "священной весны" (ver sacrum), который, например, греки посвящали богине Афродите Урании: из этноса выделялось юношество, которое на правах отдельного этноса (клана) двигалось на колонизацию новых земель.

Именно так, по Геродоту ("История", IV,20, 117), скифы отделили ("у-краяли") от себя молодых скифов, которые в плавнях Меотиды (Азовского моря) нашли племя амазонок и в браке с ними создали новый народ — сарматов, славой и происхождением от которых гордился в своих универсалах самодержец Руси, генеральный капитан христианской милиции Запорожья  Зеновий (Богдан) Хмельницкий. Сарматские всадники (аланы) дошли к крайнему Западу, переправились в Ирландию ("племена богини Дану") и через Гибралтар, прошли  сквозь пески Мавритании. Они стали родоначальниками европейского рыцарства с его культом Грааля, которому прислуживают воинственные девы.

Но и это ещё не все! Иордан в своих "Деяниях готов" рассказывает

Олег Гуцуляк: Інтровертний та екстровертний аспекти української ментальності

В статті розглядається наявність в українській ментальності двох аспектів – «буддисько-інтровертного» («аполлонічного») та «лицарсько-екстровертного» («фаустівського»), носіями яких є відповідні локуси – «село» та «місто», «культура» і «цивілізація». Дані аспекти не ворогують між собою (як вважають представники традиційного просвітянсько-заповідального дискурсу), а діалектично  взаємодіють один з одним як принципи «інь-ян» («ха-тха») і власне внаслідок цієї взаємодії етнос розвивається психологічно, будучи спроможним давати відповіді на виклики історії і породжуючи «нову  діалектичну якість» буття. Також розглядається генеза протистояння інтроветного та екстровертного аспектів через призму домінування різних сенсорних типів світосприйняття і показано можливість для українського етносу взяти участь у місії здійснення їх «примирення» шляхом інтимної діалектики цисцендентного (людина) і трансцендентного (буття).

Ключові слова: інтровертність, екстровертність, менталітет, буття, сенсорика, аполлонічна культура, фаустівська культура, ментальність, менталітет, психологія етносу.

Задаючись проблемою  пошуку відповіді на пояснення причин кризового становища сучасної України, як правило, «цапом-відбувайлом» стає притаманна українцям  ментальність — «архетипна соціопсихологічна характеристика етносу» [32, 6], тобто сукупність готовності, настанов та наперед відданих переваг діяти, мислити та сприймати певним чином, «своєрідна соціокультурна програма напівусвідомленої, а тому значною мірою автоматизованої поведінки індивідів, груп, етносів [35, 60].  Конкретніше — її інтровертний (варіанти: інтровертивний, інтроверсивний; від ad intra «всередину») тип. Йому притаманна зосередженість особи на фактах і проблемах внутрішнього, особистісно-індивідуального світу  [7, 94].

Олег Гуцуляк: Таємниця святого Войцеха (до проблеми реконструкції генези першопредка-тотема праслов’ян)

Таємниця святого Войцеха  (до проблеми реконструкції генези першопредка-тотема праслов’ян)

У міфогенетичній легенді балтійських пруссів розповідається про двох братів–близнюків — Відевута (Вейдевута) і Брутена. Перший був у балто-пруському культовому центрі Ромове обраний королем (потім він поділив своє королівство між дванадцятьма синами, а нащадок його четвертого сина Недрона — володар Судовії, Самогітії, Литви та інших земель — Гланда Камбіла Дівонович, будучи переможений німецькими мечоносцями, виїхав зі своєю ріднею та підданими під покровительство Олександра Невського та охрещений як Іоанн[1]), а Брутен (Прутено) встановив у 305 р. ідоли двох богів–близнюків Патолса і Потрімпса (Трімпса) та бога грому Перкунаса, і під іменем Кріве–Крівайтіса став першим верховним жерцем. Литовське передання називає Кріве-Крівайтіса батьком Ліздейки, якого підкидають в орлине гніздо, де його знаходить литовський князь Гедемінас. Ліздейкас також приймає ім’я Кріве–Крівайтіс, стає тлумачем снів та родоначальником роду Радзивілів.

Вважається, що мотив “підкидання хлопчика в орлине гніздо” та “дар передбачення” є стійкою ознакою міфів про виховання шаманів[2].

Олег Гуцуляк та ін.: Королівство священних вершин

О.Б. Гуцуляк, П.П. Дрогомирецький, Б.П. Томенчук

Королівство священних вершин (Scando-Slavica у Верхньому Подністров'ї)

У  цій статті розглядається етнічний, археологічний та лінгвістичний аспекти  історії Галичини, аналізується міфологічна компонента щодо літописного переказу про Галичину могилу, пропонуються оригінальні та гіпотетичні версії щодо раннього середньовіччя України.

Ключові слова: Галичина, Галичина могила, інтронізація, готи,  кельти, іллірійці,  фракійці, Карпати, кавари, слов’яни, варяги, ономастика.

1.

Невже забув літописець свою обіцянку розповісти про Галичину могилу  (одинокий курган на південному майданчику Крилоського городища в урочищі Качків [*]) та заснування Галича? Чи ми просто не зрозуміли його, а сама відповідь проступає між рядками?

Олег Гуцуляк: Україна священних могил

Україна священних могил і Золоте царство богів та героїв: порівняльно-міфологічний аналіз

1.

В архаїчних цивілізаціях люди уявляли землю у формі кола (orbis terrarum, heimskringla, niwf), а в його центрі вони розташовували себе, свій рід (плем'я), свою територію, країну, огороджену з усіх боків водами, лісами та горами. Коло було символом, ідеограмою самообмеження себе у своїй обмеженості та поодинокості. Воно було світлим і приємним, що протиставлялося чужому та сумнівному оточенню. Етнологія цей феномен визначає як “коло трайбаліста” (від англ. tribe “племя”, “клан”, “компанія”; пор. з церковно-слов. “требище” – “приятельство”). Коло обмежує внутрішній кінечний простір, але коловий рух, який утворює цей простір, потенційно безкінечний. Більш повне втілення ідея кола знаходить у часовому плані (хронотопі) – циклічній концепції часу. Добовий та річний колообіг сонця поєднав циклічність часу з циклічністю простору