Олег Гуцуляк: Как североевропейский субстрат победил индоевропейских завоевателей

 1. Северную Европу населяли Западные охотники-собиратели (Western Hunter-Gatherers, WHG) и ранние земледельцы, говорили на до-индоевропейском языке и были носителями мегалитических культур - Эртебёлле и  потомок культура  воронковидных кубков (5600-2400 гг. до н. э.),  оставили петроглифы на скалах Фенноскандии. Генетически они были уникальны: темнокожие, но с яркими голубыми глазами. 

Происходят из культуры Моглемозе (Maglemosian; 9 000 – 6 000 рр. до н. э.;  около 6500 г. до н. э. из-за таяния ледников произошел колоссальный подъем уровня моря. Центральные земли культуры Маглемозе (Доггерленд) ушли под воду, что заставило их мигрировать на территорию современных Британии, Скандинавии и Германии, где они дали начало новым культурам - Конгемозе и Эртебелле), которая, в свою очередь, происходит из Аренсбурзской культуры (Ahrensburg culture; 11 000 – 10 000 рр. до н. э.) охотников-лучников на северного оленя < Культура Бромме-Лингби (Bromme-Lyngby culture) (12 000-10 500 рр. до н. е.) < Гамбургcкая культура (Hamburg culture) (13 500-12 000 рр. до н. э.) <  Мадленська (Magdalénien) культура (17 000-12 000 лет назад)  < Солютре (Solutrean) культура ( 22 000-17 000 лет назад) < Граветтская (Gravettian) культура (33 000-21 000 лет назад) как позний этап Перигорской (Périgordienne) культуры <  Ахмарианская (Ahmarian) культура (46 000 – 32 000 гг. до н. э.) переселенцев с Леванта на Балканы < Эмиранская (Emiran) культура (50 000 – 40 000 гг. до н. э.) в Леванте, первых кроманьонцев с неандертальским способом обработки камня (Мустье).

***

2. С приходом ок. 2400 гг. до н. э. индоевропейцев (культура шнуровой керамики и боевых топоров) местное население и его язык стал субстратом германцев и именно этим особенно выделил германцев от остальных индоевропейских народов (лингвисты З. Файст, Р. Майлхаммер, Д.Хокинс, Т. Феннеманн, Г. Кронен, А. Шорго,  П. Схрейвер, К. Виик). Около трети лексики прагерманского языка (включая морскую терминологию, названия флоры, фауны и социальные маркеры) не имеют индоевропейских корней. Но самое важное - субстрат полностью сломал индоевропейскую фонетику (Закон Гримма), изменив само звучание языка, словно чужаков заставили говорить с жестким местным акцентом. Что еще важнее - слова, связанные с магией, культом и социальной иерархией (такие как *kuningaz / конунг, рейд, руны, Zee/Sea/море. sword/мечь), несут на себе отпечаток этого субстратного синтеза.  

См., например: Witczak, Krzysztof. The Pre-Germanic Substrata and Germanic Maritime Vocabulary // The Indo-Europeanization of Northern Europe. - Washington, 1996. - P. 166-180. - https://www.academia.edu/9579192

 Среди носителей германских языков отмечен исключительно высокий, по сравнению с прочими народами, процент гаплогрупп I1 и I2b,  преобладавших среди до-индоевропейского населения Европы. 

***

3. В свою очередь на части Феноскандии этот же субстрат ассимилировали пришедшие с юго-востока угро-финно-саамские племена: примерно 3500-4000 лет назад со стороны Урала и Поволжья на северо-запад начинает движение уральская волна (носители культуры ямочно-гребенчатой керамики). Генетическим маркером этой миграции является Y-хромосомная гаплогруппа N1a (которая сегодня доминирует у финнов, саамов и балтов), а также специфический «сибирский генетический компонент» (Siberian ancestry).  Генетика зафиксировала потрясающий синкретизм: финны получили сильный приток уральской генетики, но из-за мощного смешения с выжившим "палеоозерным" субстратом и более поздними германцами они стали генетически ближе к европейцам, сохранив при этом сибирский по происхождению язык.

Олег Гуцуляк: Лицарі святого Бьолля, або "Мандрований град" в сучасному українському літературному процесі

“Патріарх Бу-Ба-Бу” Юрій Андрухович пропонує всім українцям (“ще не добитим”)   відкриття «лицарської Слави» своєї країни, слави “мандрованого лицаря-філософа”, “визволителя Панни” (архетип “Персей”) [1]. Цим він повторює західноєвропейського патріарха літератури Генріха Бьолля  (“Очима паяца”, 1963 р.), який не знаходить для свого “лицаря-принца” іншого шляху, крім карнавально-циркового (знаменно, що один із перших романів Бьолля “Потяг прибув вчасно” початково мав назву “Від Львова до Чернівець”). Надалі романи Юрія Андруховича “Рекреації” та “Перверзія” явно перегукуються з такими романами Бьолля “Чим закінчилося одне відрядження” та “Груповий портрет з дамою”.

Не слід перейматися тим, що ідея “лицаря-визволителя Панни” є смішною та споріднена із замилуванням Дон Кіхота лицарською славою раннього Середньовіччя. Не забуваймо, що якщо на крайньому Заході Європи  лицар серця Дульцінеї втілював незалежне існування на “окраїні” суспільства та звільняв каторжників, то на крайньому Сході Європи  лицар Святої Покрови здійснював той же “момент” буття – жив на “окраїні”, звільняв каторжників із турецьких галер… Але якщо ідальго Алонсо Кіхано – герой-меланхолік, то гетьман (генеральний капітан) християнської міліції Сагайдачний – герой-холерик,

Олег Гуцуляк: Про початки Галича

Тмутараканський князь Ростислав-Михайло Володимирович, внук Ярослава Мудрого і зять угорського короля Бели І, в 1065 р. втік на Прикарпаття разом із союзниками - етнічною групою західних хазар - халісіїв. Дещо раніше певна частина халісіїв разом з уграми переселилася у Паннонію і вихідцями з них були навіть деякі угорські королі, а отже, цілком можливо, що саме халісії свого часу закликали новгородського князя в Тмутаракань. Ростиславом халісіям було дано для поселення місцевість, де й засновано місто Галич.

Після смерті галицького князя Ігоря-Івана Ростиславича Галич переймає і робить в 1141 р. столицею його двоюрідний брат Володимирко Володарович, внук Ростислава, зять угорського короля Коломана. Вірогідно, що вигнав халісіїв князь Роман, батько Данила Галицького, бо його дії літописець порівнює з тим, як Володимир Мономах вигнав іноплемінників з Русі та з Дону аж у Абхазію, наводячи легенду про євшан-зілля. Власне після слів про жорстокість Романа у хроніках пробіл, аналогічний пробілу після обіцянки розповісти про заснування Галича.

Олег Гуцуляк: Ільмевала: Руни про божественного Ільму, діда Кудим-Оша

ІЛЬМЕВАЛА

Руни про божественного Ільму, діда Кудим-Оша та прадіда хороброго Пера-богатиря з племені Уна

1.

В давнину вогнів священних,

В Храмі сонячних полисків,

Народилась Діва Лебідь*

На погорду цьому світу.

В неї очі сяють злотом,

Сріблом очі миють щоки,

А косу вкриває хустка,

Шита бісером та блиском.

І була то трудівниця:

Все збирала в морі перли,

Сміхом правила погоду,

Танцювала з вітром диким.

______________

* більш адекватним є переклад імені як "Діва Гуска"

Олег Гуцуляк: Про витоки Московщини

На відміну від галицько-буковинсько-берладських (подністровсько-попрутських) „креолізованих” земель, більш благодатне географічне розташування північно-східного аналога перетворило останній на найзаселенішу серед інших земель, на які поширилася сфера впливу Києва. Тут не знали міжусобиць, половецьких набігів, а геополітичне становище було стратегічно вигідним – на перехресті торгових шляхів між Новгородом, Волжською Булгарією та прикаспійськими землями завдяки Камі та Волзі та Донському шляхові на південь.

Зрештою, постала т.зв. “володимиро-суздальська” („залісська”) цивілізація – ланцюг “міст – держав”, що стала своєрідним історичним центром для суспільств Бьярмії (землі пермяків та зирян), Поволжжя (голядь, буртаси, мещера, мурома, меря) та Верхнього Подніпров’я (смоленські кривичі).

Аналогічне явище мало місце як на побережжях Східної Африки від Сомалі до Мозамбіку, де внаслідок схрещення африканських тубільців та арабських колоністів постала могутня Суахільська цивілізація, так і Балтики, де при взаємодії германських континентальних племен, кельтів та балтів, з одного боку, і фінно-скандінавів, з другого, сформувалася Балтійська субконтинентальна цивілізація. Зокрема, остання вступила у могутнє протистояння із „заліською” — частина угро-фінських племен дещо раніше зазнала креолізації з боку східно-балтських племен (буртасів) і їхня самодостатність давала можливість чільно протистояти Русі. Вони між собою “гутарили” (від литов. taryti “говорити”).