Олег Гуцуляк: Виживання у добу плинних ідеологій та спільнот / Oleg Gutsulyak, Ph. D.: Survival in the Age of Liquid Ideologies and Communities

Думаю, що ідеології та політична організація на час появи ШІ вже втратили свою специфіку. Теорія психології організацій та ротації їх членів говорить, що організації проходять декілька кіл заміщення майже всіх повних членів. доки не викристалізується, проте зараз і це не працює, бо кожен може самоідентифікуватися і створити колаж із привабливих для себе ідей. але через певний час розчаруватися. та знову почати формувати черговий "калейдоскоп".

1. «Бриколаж» та калейдоскопічна ідентичність

Цей «колаж із привабливих ідей» у соціології та культурології називають ідеологічним бриколажем або DIY-ідеологією (Do-It-Yourself).

Раніше: Ідеологія була «пакетною пропозицією» від системи або ортодоксальної організації (наприклад, суворий партийний квиток, де ти приймаєш усе - від економіки до етики).

Сьогодні: Інформаційне середовище дозволяє людині зібрати власний плейлист переконань: екологічна свідомість + ринковий капіталізм + східний містицизм + цифровий анархізм.

Але в цьому калейдоскопі закладено пастку: колаж не має глибинного коріння. Коли стихійно зібрана конструкція стикається з першою ж кризою реальності, елементи перестають триматися разом. Настає розчарування, калейдоскоп струшується - і людина починає складати новий візерунок.

2. Криза «життєвого циклу» організацій

Класична теорія психології організацій та ротації членів каже, що організація проходить через:

Ідейну фазу (засновники з палаючими очима);

Інституціоналізацію (заміна людей, поява бюрократії, бюрократичне самозбереження);

Викристалізацію (координація через стійку культуру та процедури).

Проблема в тому, що сьогодні фаза викристалізації майже не настає. Швидкість зміни кадрів і плинність орієнтирів настільки висока, що інституційна пам'ять просто не встигає сформуватися. Організація «вигоряє» або розчиняється ще до того, як зможе створити монолітний хребет.

3. Де тут ШІ?

Поява штучного інтелекту відбувається в момент, коли людські ідеологічні структури вже перетворилися на «хмари» та «мультиверси».

Олег Гуцуляк: Параллели революций и их будущего

Важно рассмотреть вопрос об опыте ассимиляции Системой радикальных движений. 

Например, говорят, что украинским националистам (ВО «Свобода», «Правый сектор», Социал-Национальная Ассамблея, УНА-УНСО и проч.)  – не место в Европейском Союзе, потому, что либерально-демократические принципы ЕС противоречат «неонацизму, расизму и ксенофобии».

Посмотрим на этот вопрос с позиции «мир-системного анализа» И. Валлерстайна. Если брать мир-системный анализ, то революции «достоинства (лета) народов» – в странах-ассоциированных / недоассоциированных с ЕС (Тунис, Ливия, Египет, Украина) и членов ЕС (Исландия, Греция, Венгрия, Словакия) – тождественны революциям «свободы (весны) народов» (1848 г.).

Если вначале революций 1848 г. консерваторы и либералы Священного Союза, забыв прежние разногласия, сообща выступили против главных врагов – радикалов, то затем последовал период послабления ограничений и вступления на путь продуманных уступок с целью кооптирования радикалов во власть (в результате чего в островной Англии континентальной «весны народов» не произошло).

Антисистемные идеологии (марксизм, анархизм, национал-этатизм, национал-автономизм) дальше пол столетия развивались в дискуссии об отношении к государству: следует ли его захватывать и использовать или же развиваться параллельно.

Это же мы наблюдаем и сейчас – отход от абсолютного неприятия демолиберальными и просионистскими властями ЕС праворадикалов до все продолжающейся кооптации праворадикальных идей, а затем и политических сил с властной системой ЕС.

И, без сомнения, идеологическая арена в ЕС неприменно изменится, но, по существу, умеренные консерваторы, либералы и правые радикалы будут выражать одну и ту же идеологию – «идентаристский центризм».

Антисистемные идеологии будут развиваться дальше в дискуссии об отношении к транснациональным корпорациям (ТНК): захватывать их и использовать или же развиваться параллельно, в "горизонтали" (по примеру неосапатистов).

Олег Гуцуляк: Не рівність, але свобода: соціобіологічний конспект

Суть нашої проблеми лежить

у питанні формотворчої,
будівничої правлячої касти.
Дмитро ДОНЦОВ

Основним законом демократії вважається рівність можливостей. Люди повинні бути забезпечені суспільством рівними можливостями, щоб виразити свою геніальність або тупість, процвітати або бідувати. Цей закон прагне реалізувати будь-яке суспільство, що претендує на справедливість. Але виконання його є нереальним. Не може бути рівних можливостей для нерівних особистостей: якщо планку ставлять на середню висоту, то для низькорослих це вже неподолана межа, зумовлена природою їхніх геніальних задатків. Програму освіти, як знаємо, завжди розраховують на середніх людей, але вона недоступна для слабких. Якщо суспільство буде розраховувати на слабших, то воно деградує та вимре. Такі закони природи та процесуального розвитку.