Мои статьи на Сигме

Мои статьи на Сигме

https://syg.ma/@goutsoullac

Адживик Госала — философ судьбы

Антихрист Ф. Ницше

Афина, Один и Этайн

Ахиллес — извесный неизвестный (от куретов до курейшитов)

Воинство против Цикла

Гамлет и Будда: параллели

Жить в мире Каприки!

Змей древний: герменевтика образа

Золотой лев и золотое дитя Фридриха Ницше

Интеллигенция как вопрос

Миры Земли Ивана Ефремова в диалектике развития

Об Афинах и Спарте, Риме и Карфагене (мифоистория современной геополитики)

Паниония как прототип платоновой Атлантиды

Рожь, спорынья, чоколатль и смоковница как факторы развития цивилизации

«Сатир» — жрец солнца бронзового века

Сома / хаома / сумах

Тайна подвигов Геракла — Апология Ивана Ефремова

Олег Гуцуляк: Пессимистический оптимизм доктрины космических циклов

Вышел новый выпуск научного сборника-биеннале "Традиция и традиционализм". В нем - сокращенная версия статьи Олега Гуцуляка "Пессимистический оптимизм доктрины космических циклов" (с. 98-124).

С полной версией статьи можно ознакомиться - http://www.proza.ru/2016/02/17/163

Экспертно-аналитические работы Олега Гуцуляка

Будущее капитализма
http://proza.ru/2014/10/18/1903

Советский социализм как государственный капитализм
http://proza.ru/2013/03/10/2271

Социал-капитализм
http://proza.ru/2014/06/17/109

Как достичь нового качества гражданского общества?
http://proza.ru/2014/06/17/117

Две революционные задачи современности
http://www.proza.ru/2014/11/11/192

О новом оружии пролетариата. Есть такая доктрина
http://proza.ru/2014/06/17/137

Шизополитика глобализации (5 частей)
http://proza.ru/2014/06/17/197
http://proza.ru/2014/06/17/200
http://proza.ru/2014/06/17/207
http://proza.ru/2014/06/17/210
http://proza.ru/2014/06/17/211

История движется по спирали
http://proza.ru/2014/07/02/195

Олег Гуцуляк: Езотерична історіософія України як метаініціація геокультури: між тотемами і табу

У статті визначено феномени історіософської, інтроісторичної та геокультурної реальності України, проаналізовано провідні тенденції еволюції українського національного культурного духу, розглянуто версії нереалізованих проектів розвитку національної самосвідомості в контексті європейської цивілізаційної традиції та можливості їх «нового прочитання».

Ключові слова: ініціація, історіософія, національна культура, європейська цивілізація, Європа, Україна, Тарас Шевченко, Іван Франко, нові гуманітарні праві.
В статье определены феномены историософской, интроисторической и геокультурной реальности Украины, проанализированы основные тенденции эволюции украинского национального культурного духа, рассмотрены версии нереализованных проектов развития национального самосознания в контексте европейской цивилизационной традиции и возможности их «нового прочтения».
Ключевые слова: инициация, историософия, национальная культура, европейская цивилизация, Европа, Украина, Тарас Шевченко, Иван Франко, новые гуманитарные правые.
In the article defines the phenomena historiosofic, introhistory and geo-cultural reality of Ukraine, analyzes the main trends in the evolution of the Ukrainian national cultural spirit, reviewed version of unrealized projects of national identity in the context of the European civilizational traditions and possibilities of their “new interpretation”.
Keywords: initiation, historical philosophy, national culture, European civilization, Europe, Ukraine, Taras Shevchenko, Ivan Franko, a new humanitarian right.
Один з українських дослідників езотеричних знакових систем запропонував візію, згідно з якою українська нація на момент проголошення незалежності в 1991 р. виявилася в ситуації такого собі ченця, який так і не добув посвячення, а тому не зміг зрозуміти, за що ж його так сильно і болісно лупцювали такі «підпільні буддисти» як от Йосиф Вісаріонович з ГУЛАГом – аналогом бамбукової палички настоятеля Шаолінського монастиря Фаня, котрою він приводив до «саторі» неслухняних ченців [1].
Однак тепер ми можемо констатувати, що внаслідок десятирічного етапу – від «помаранчевої революції» (2004 р.) до підписання асоціації з Європейским Союзом (2013 р.) – українська макрогрупа, яка знаходилася в статусі «нації як конвіксії» (convictio «переконаність (у наявності спорідненості, спільності)»), пройшла, нарешті, ініціацію (посвячення) та набула легітимний статус «нації як консорції» (consortium «співучасть, співтовариство»), проявивши всі три основні якості ініціанта – хитрість, відвагу і витримку. У відповідності з класифікацією ініціатичних «ритуалів переходу», запропонованою А. ван Геннепом (A.van Gennep, 1909) незалежність України може відповідати «ритуалу відокремлення» (rite of separation), «помаранчева» громадянська революція – «ритуалу передавання» (transition rite), а асоціація з ЄС (надалі – вступ до ЄС та НАТО) – «ритуалу інкорпорації» (rite of incorporation), «священного шлюбу» («гієрогамії»).Як зауважує етнолог Колін Тернбул, саме ініціація (посвячення), що тісно пов’язана з системою вікових груп, дає людині якісно інше відчуття індивідуальності, відмінне від того, що людина отримує в системі спорідненості, базованій на звичаєвому праві (опозиція «комітат, comitatus, кмети» – «рід, Sippe, жупа», за Ф. Кардіні [2]). Ініціація створює «спільність духа», значною мірою сприяє збереженню загального соціального стану речей і породжує упевненість в майбутньому – і в цьому житті, і за її межами. Вона вилучає амбівалентність, що постає в процесі старіння, бо чітко визначає роль людини у відповідності з її соціальним віком, а соціальний вік кожного визначається періодичними громадськими «церемоніями». За такої системи кожний відчуває себе приналежним до «єдиного цілого», його активно діючою частиною.