Олег Гуцуляк: Виживання у добу плинних ідеологій та спільнот / Oleg Gutsulyak, Ph. D.: Survival in the Age of Liquid Ideologies and Communities

Думаю, що ідеології та політична організація на час появи ШІ вже втратили свою специфіку. Теорія психології організацій та ротації їх членів говорить, що організації проходять декілька кіл заміщення майже всіх повних членів. доки не викристалізується, проте зараз і це не працює, бо кожен може самоідентифікуватися і створити колаж із привабливих для себе ідей. але через певний час розчаруватися. та знову почати формувати черговий "калейдоскоп".

1. «Бриколаж» та калейдоскопічна ідентичність

Цей «колаж із привабливих ідей» у соціології та культурології називають ідеологічним бриколажем або DIY-ідеологією (Do-It-Yourself).

Раніше: Ідеологія була «пакетною пропозицією» від системи або ортодоксальної організації (наприклад, суворий партийний квиток, де ти приймаєш усе - від економіки до етики).

Сьогодні: Інформаційне середовище дозволяє людині зібрати власний плейлист переконань: екологічна свідомість + ринковий капіталізм + східний містицизм + цифровий анархізм.

Але в цьому калейдоскопі закладено пастку: колаж не має глибинного коріння. Коли стихійно зібрана конструкція стикається з першою ж кризою реальності, елементи перестають триматися разом. Настає розчарування, калейдоскоп струшується - і людина починає складати новий візерунок.

2. Криза «життєвого циклу» організацій

Класична теорія психології організацій та ротації членів каже, що організація проходить через:

Ідейну фазу (засновники з палаючими очима);

Інституціоналізацію (заміна людей, поява бюрократії, бюрократичне самозбереження);

Викристалізацію (координація через стійку культуру та процедури).

Проблема в тому, що сьогодні фаза викристалізації майже не настає. Швидкість зміни кадрів і плинність орієнтирів настільки висока, що інституційна пам'ять просто не встигає сформуватися. Організація «вигоряє» або розчиняється ще до того, як зможе створити монолітний хребет.

3. Де тут ШІ?

Поява штучного інтелекту відбувається в момент, коли людські ідеологічні структури вже перетворилися на «хмари» та «мультиверси».

Олег Гуцуляк: На захист Ідеології

Як неоплатонік, дещо не погоджуюся з  тезами проти Ідеології, бо всі ці ж інвективи можна так само приписати самій Культурі. 

Культура - це лише засіб (плекання, розвивання, підтримування) морально-естетичних основ душі людини, гармонізація її елементів. 

Ідеологія ж - це вінець Культури, вінчаючі Культуру принципи. 

Те, що вони часто різні, суперечливі чи навіть стають неприйнятними - закономірність нашого світу сущого («плинного матеріального») , що перебуває у вічній динаміці змін і взаємопереходів. 

Але Ідеологія, як трансцендентна форма, що залишається незмінною, - це як вінець Короля (Монархія як ідея Суверенності (держави, людини), наприклад), а ось під нею голови постійно міняються. І вони різні, і у них різна доля. Але це не ставить під сумнів саму Корону. 

Хоча так, були й ті,хто її скидали - "республіканці", але були ті, хто її "реставрували". 

Ідеологія в її істиннішому, вищому розумінні - це не просто «політична інструкція», а Ейдос, інтелектуальний орієнтир, який збирає хаос нижчого світу і надає йому форми, мети та ієрархії.

1. Культура як ґрунт, Ідеологія — як Вершина

Культура - це простір Плекання (colere), обробка душі, гармонізація її трьох начал (розумного, яростного та прагнучого), аналог неоплатонічного очищення (катарсису). Вона готує людину, робить її здатною сприймати вище.

Ідеологія - це Вінець, момент сходження до принципів. Це чистий Розум (Нус), який проектує на Культуру світ Першообразів. Наприклад, Ідея Суверенності (Монарх як земне відображення Божественного Єдиновладдя) є вічною, незалежно від того, наскільки гідним чи негідним є конкретний носій корони.

З цієї точки зору, критикувати Ідеологію за те, що якась її земна реалізація виявилася потворною — це все одно, що звинувачувати чисту геометрію у тому, що кривий ремісник не зміг намалювати ідеальне коло. 

2. Де ховається корінь протиріччя?