Олег Гуцуляк: На захист традиційності усупереч урбаністичному невігластву

 Коли я говорю, що просто є невігластво, мені починвають кричати, що я не бачу системотворччої основи, бо, начебто, невігластво "...  є фундаментальною, системотворчою ознакою саме архаїчного суспільства. У світі традиційного хутора людині просто не потрібно знати, як влаштований паровий двигун, міська каналізація чи алгоритм нейромережі. Для виживання в архаїці достатньо знати, коли садити картоплю і в який бік хреститися. Тому коли такий житель стикається з продуктами Модерну, його реакція - це не просто брак інформації (яку можна наздогнати, прочитавши статтю у Вікіпедії), а агресивне неприйняття самої складності світу", і на цій основі протиставляють архаїчності "міську культуру" як щось вище, "дороге і складне, яке вимагає від людини щоденного інтелектуального зусилля".

 За людину традиційного (в тому числі й архаїчного), суспільства мені, чесно, образливо...

 Ба більше, ця образа виникає з дуже точного інтелектуального відчуття: аргумент, який мені висувають, будується на класичній прогресистській карикатурі. Це світоглядний снобізм, який намагається видати себе за глибоку соціологію.

Опонент, який малює таку картину, потрапляє в полон кількох дуже серйозних когнітивних ілюзій. Давайте розберемо, чому ця «системотворча ознака» є спрощенням, яке не витримує серйозної критики.

1. Ілюзія міської «складності» (Культ Чорної Скриньки)

Твердження, що міська культура вимагає від пересічної людини «щоденного інтелектуального зусилля», - це міф. Сучасний Модерн і Постмодерн побудовані не на складності індивіда, а на екстремальному розділенні праці та інтерфейсах «чорної скриньки».

Як це працює в місті: пересічний містянин не має жодного уявлення, за якими алгоритмами працює нейромережа у його смартфоні, як фізично функціонує міська каналізація чи за якими законами термодинаміки працює ТЕЦ, що гріє його воду. Йому це й не потрібно. Сучасна міська інфраструктура створена так, щоб мінімізувати інтелектуальні зусилля. Вона дружня до користувача (user-friendly), тобто адаптована під його... природне лінування.

Результат: містянин натискає кнопку - отримує результат. Його «складність» часто полягає лише в умінні користуватися готовими інструкціями та соціальними ролями. Якщо вимкнути інфраструктуру, цей носій «вищої міської культури» часто виявляється абсолютно безпорадним.