У VI ст. обри прийшли з Азії на землі сучасної України та на середньому Дунаї (тодішня візантійська провінція Паннонія, теперішня Угорщина) створили свою державу – Аварський каганат. Вони підкорили все Північне Причорномор’я, Півдненну Україну, витіснили тюркомовних булгар на Волгу, в Італію та Балкани, аланів– на Кавказ і слов’янські племена обклали даниною. Авари вели переможні війни з франкським та лaнгобардським королівствами, Візантією та антами. В кінці VIII ст. обри були розбиті військами Карла Великого, а в кінці IX ст. – угорцями, після чого вони не згадуються у хроніках. Як свідчить візантийський імператор Константин Багрянородний, у 805 році хорвати повстали проти авар та перетворили їх на своїх рабів.
Руський літописець відзначив: „быша бо объре телом велици и умом горди, и Богъ потреби я, и помроша вси, и не остася ни един обърин. И есть притъча в Руси и до сего дне: погибоша, аки обре, их же несть племени ни наследка”. Європейські перекази розповідають, що могутнє войовниче плем’я авар виродилося у безпринципових купців, що почали розпродувати у рабство навіть своїх співплемінників. Безумовно, авари були асимільвані пізнішими мігрантами – угорцями та слов’янами.
Характерною ознакою правління обрів (авар) було те, що вони зуміли створити своєрідну систему клієнтних відносин з місцевими землеробськими народами. Самі вони не займалися землеробством, це був обов’язок слов’ян, їм же віддавалися на випас і стада обрів. При цьому частина худоби з випасаючого стада передавалася сім’ям слов’ян в обмін на муку, продукти землеробства, знаряддя праці тощо. Це дало змогу перетворитися аварам у “націю гендлярів”. Аналогічне явище мало місце в Руанді: землероби — бхуту (хуту) і кочівники – тутсі (в Уганді – хіма та іру).
Але про етномовне походження обрів (авар) сучасній науці моло відомо. Проте, як на наш погляд, обрів знав ще географ Птолемей, зафіксувавши їх під іменем “абхіри” у дельті Інду. Пізніші індійські тексти розташовують абхірів у Гуджараті та на західному побережжі Індії, в Конконі. Абхіри, начебто, спершу мешкали у якійсь “пустелі”, але звідти їх відтіснили вороги на південь – в Індостан. Етнонім “абхіри” індуси витлумачили як “гопа” – “пастух”. Пізніші дослідники виводили абхірів із землі Абірван, що між Гератом та Кандагаром (Афганістан), звідки вони кочували до південного Азербайджану (ІІ ст. до хр.е.). У ІІІ ст. до хр.е. абхіри завдали ніщівної поразки індійській імперії Ашоки Маур’я. До VI ст. в центрі Індії існувала їхня власна держава республіканського типу. З давніми абхірами споріднені теперішні народи Індійського субконтиненту врішні, андхаки та ахіри (ахірвати), мова яких близька західному діалектові мови хінді – браджу.
“Манавад хірмашастра” повідомляє, що абхір – це той, хто народився від шлюбу брахмана (жерця) з дочкою угри (угра – син кшатрія та шудріянки). Таке ставлення індусів до абхірів цілком закономірне, бо вони були як войовничим етносом, так і мали дотик до священного заняття — розводили рогату худобу (переважно зебу). Божеством абхірів був косатий бог Крішна, якого немовлям усиновив пастух-абхір Нанда з дружиною Яшодою.
У V ст. абхіри вступили у нову етногенетичну фазу: стали ядром кочової орди Великого Євразійського степу, як до них цим ядром були гунни (сюнну), а після — монголи. Основну ударну силу орди абхірів (обрів) складали жуань-жуані, а з VI ст. — тюркюти (аналогічно пізніше ударною силою монгольського союзу були тюрки-татари). Сучасна кавказька народність аварці тільки зберегла за собою ім’я прадавнього державного утворення.
Частина аварського союзу племен кавказького походження повернулася до Північного Кавказу, очолили союз дагестанських племен і вели успішні війни з Іраном та Візантією у Закавказзі. В дельті Волги колишні союзники абхірів тюркюти утворили власну державу – Хазарський каганат. У авар (абхірів) не вистачило мудрості царських скіфів, щоб повернути собі колишніх рабів…
Але на Кавказі були рідні могили лише дагестанців. Абхіри ж свої втратили, - і втратили самоідентифікацію. Тому й досі говорять про тих, хто зневажив традиції предків: “погибоша, аки обри”…
Комментариев нет:
Отправить комментарий