Великий Индийский святой Бхактивинода Тхакур сказал: "Мы сейчас есть то, с кем мы общались раньше, и в будущем мы будем подобны тем, с кем мы общаемся сейчас".Таким образом наше общение - это показатель нашего завтрашнего дня, т.е. если мы общаемся с людьми, полными страхов, ненависти и зависти, то постепенно мы и сами становимся такими. Но если мы общаемся с Великими Просветленными личностями, которые живут Божественной любовью, то... Веды утверждают, что: "Душа может скитаться в пределах материального мира, переходя из одного тела в другое, огромное количество времени, до того момента, пока не встретит Просветленного (духовного) учителя.... Самое ценное в этом мире - это общение с Просветленной личностью...". Общение может быть не только при личном контакте, когда мы слушаем или читаем о данной личности, но и через книги, прессу, ТВ, интернет.Основная проблема современной цивилизации и каждого человека в отдельности в том, что 99% информации, которую мы получаем - это грамья-катха, т.е. такое общение, которое ведет нас к деградации души. И несложно заметить - кто является кумиром?! - артисты, эстрадные исполнители, богатые люди и т.д., характер и мировоззрение которых находится зачастую на очень низком уровне развития. ТВ и интернет буквально пропитаны пропагандой насилия, секса и агрессии. Как сказал великий Преданный Богу учитель Радханатх Свами: "За 1000 лет никто не смог заставить или переубедить индусов отказаться от своей великой культуры и своих высоких духовных принципов - ни мусульмане, ни англичане. Но это удалось за 10 лет (!!!) - телевидению и интернету..."
А посему, мои дорогие, выбирайте сами ваших собеседников! Выбирайте сами ваших кумиров! Только вы сами решаете чо и как делать, смотреть, слушать. Только вы сами выбираете свой путь....
-------------------------------------------------------------------
Родился 4 декабря 1961 года в г. Ивано-Франковске (Украина). Литературовед, методолог, критик, доктор филологических наук, профессор кафедры мировой литературы Института филологии Прикарпатского национального университета имени Василя Стефаника.
25 февраля 2008 года в Институте литературы им. Т. Г. Шевченко НАН Украины (г. Киев) защитил докторскую диссертацию по теории литературы "Философская лирика: дифференциация видов и жанровая интеграция" (научный консультант член-корреспондент НАН Украины, доктор филологических наук Г. М. Сивоконь).
И. В. Козлик входит в состав редакционных коллегий научных и научно-методических журналов "Зарубежная литература в школах Украины", "История. Философия. Религиеведение" (оба издания - Киев, изд-во "Антросвит").
Сайт профессора Козлика И.В. - http://kozlykigor.narod.ru
-------------------------------------------------------------------
Народився 1964 року. Закінчив географічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка, з 1991-го займається підприємницькою діяльністю. Власник популярного в Івано-Франківську книжкового магазину "Софія".
- Пане Юрію, що спонукало Вас стати меценатом, взятися за видрук такої специфічної літератури як українська поезія?
- Мабуть, любов до книги взагалі й до поезії зокрема, на якій, вважаю, розуміюся. Знаєте, либонь, більшість представників мого покоління, котре зростало без комп'ютерів з їх електронними іграми, голлівудських фільмів та низькопробних бестселерів, які американізують чи то, пак, дебілізують особу, виховувалась на читанні іншої літератури, в тому числі й віршованої. Тому з роками й виробився смак до прекрасного, принаймні до вищих цінностей, ніж стандарти нинішньої попси в літературі масового вжитку. Тож коли мені потрапила до рук збірочка Любові Бенедишин, я зацікавився її творами, бо там чимало вартісних речей. Отак і з'явилась якась внутрішня спонука видати вірші поетеси гарно оформленою книгою, а за нею - й ідея створити серію "Новітньої української поезії".
Інтервью - http://www.mesogaia-sarmatia.narod.ru/mesogaia/vysochan.htm------------------------------------------------------------
(6.03. 1948 - 4.05. 2003)
Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри світової літератури Прикарпатського університету, відомий фахівець з історії ісламських культур, лауреат (перша премія) Всеукраїнського конкурсу наукових студій “У світі арабської літератури” (1996).
З інтерв'ю:
- Джихад – це віддача всіх сил і можливостей для ствердження Єдинобожжя, тобто це не тільки “священна війна”. Розрізняються чотири види джихаду, серед яких є, скажімо, джихад серця, тобто внутрішнє самовдосконалення людини на шляху до бога. Наприклад, православний святий Григорій Палама, перебуваючи у турецькому полоні і ведучи полемічні бесіди з мусульманськими богословами, досконало вивчив цей вид джихаду, запровадив його у християнстві, де він відомий як “ісихазм”. Ісихастом був і засновник української філософії серця Григорій Сковорода… До війни ж має відношення джихад меча. В іншій східній традиції, китайській, наприклад, є поняття “дао меча”, що став основою кодексу самураїв. Але слід знати, що вищою формою джихаду є духовний джихад, і його виконавцем був пророк Ібрагім, який у християнській традиції знаний як Авраам. На цій основі стоїть велика традиція суфізму.
Інтерв'ю - http://www.mesogaia-sarmatia.narod.ru/mesogaia/sultanov.htm
Про Юрія Ібрагімовича Султанова - http://primordial.org.ua/archives/1118
----------------------------------------------------------
ФЕРХАД ГАРДАШКАН ОГЛУ ТУРАНЛИ
Кандидат історичних наук, доцент кафедри загального і слов’янського мовознавства факультету гуманітарних наук Національного університету “Києво-Могилянська академія” (3 2007 р.), доцент кафедри міжнородних відносин Українсько-Арабського інституту імені Аверроеса (2006-2008), доцент кафедри тюркології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2000-2006), доцент кафедри культурології та релігієзнавства філософського факультету Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (1997-2000). Із 2003 – керівник сектору східних досліджень Інституту стратегічного аналізу наративних систем (ІСАНС). Основна тема наукових досліджень - проблеми історії міждержавних відносин України, зокрема з Туреччиною в XVI-XVIII століттях та османської палеографії.
Основна праця: Туранли Ф.Ґ. Літописні твори М. Сена’ї та Г. Султана як історичні джерела. –К.:, 2000. Видавництво Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. –328 с. (фіз. арк. 20,05).
----------------------------------------------------------
Кандидат філологічних наук, доцент кафедри загального і прівняльного мовознавства Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
Сфера зацікавлень - германістика, топоніміка, іншомовне запозичення, мовне відступництво тощо.
Читає курси "Готська мова", "Вступ до германістики", "Вступ до мовознавства".
В співавторстві з Олегом Гуцуляком опублікував ряд статей:
Германський субстрат в Галичині - http://primordial.org.ua/archives/518
Королівство священних вершин - http://primordial.org.ua/archives/533
Пророк у поемі “Мойсей” Івана Франка - http://primordial.org.ua/archives/542
____________________________________
Кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії філософського факультету Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Дослідник в галузі історії філософії та логіки.
Автор монографії - http://www.ex.ua/view/2588899
Гнатюк Я.С. Український кордоцентризм у конфлікті міфологій та інтерпрета-
цій: Монографія. – Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2010. – 184 с. – ISBN 978-617-7009-29-1
Українська академічна спільнота, незважаючи на значний теоретичний масив інформації, й далі перебуває у полоні ілюзій, шаблонів сприйняття та некоректних тлумачень концепта «український кордоцентризм». Філософська дискусія навколо цього концепта є конфліктом міфологій – протистоянням між міфом про унікальний етноментальний феномен та міфом про ілюзію наукової уяви. Водночас вона є конфліктом інтерпретацій – протистоянням між міфічною інтерпретацією класичної доби української філософії та її метафілософською інтерпретацією. Пропонована монографія ознайомлює із філософською позицією автора концепта «український кордоцентризм», його оцінкою цих конфліктів.
--------------------------------------------------------
Актер академического драматического театра драмы и музыки им. Ленинского комсомола Беларуси, актер кино ("Централпартнершип","Беларусьфильм", Брест, 2009). Окончил Харьковский театральный институт в 1995 г. (курс народного артиста Украины А.А. Инюточкина) и кафедру режысуры драматического театра КНУТКиТ (КГИТИ) им. И. К. Карпенко-Карого в 2007 г. Работал в Брестском театре кукол, где среди сыгранных ролей: Принц «Истории о любви», Пугало «Аистенок и Пугало», Тигренок «Сюрприз», Визирь «Лампа Аладдина». За роль Холстомера в спектакле "История одной лошади" награжден многочисленными дипломами и призами.Обладатель дипломов за лучшую мужскую роль на Международных театральных фестивалях: «Рязанские смотрины - 95», «Белая вежа -97», «Золотой дельфин» в г. Варна, «УНИМА» в г. Прага и на Международном театральном фестивале в г. Ивано-Франковск. С сентября 2008 г. работает в Брестском театре драмы и музыки. Дебютировал в спектакле «Зимняя сказка» в роли Снежища. Сегодня в его репертуаре спектакли "Молодожены" (Михаил), "Оборванная нить" (Обер-ефрейтор, Сержант, Нечаев). Первая роль в кино - в фильме "Брестская крепость" (2010).
Друг с детства (Ивано-Франковск, Украина).
Фотоальбом - http://goutsoullac.gallery.ru/watch?a=yUw-dFEx
--------------------------------------------------
Завідувач сектором наукової роботи та періодики наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, асистент кафедри філософії філософсського факультету. Сфера наукових зацікавлень - історія етики та формування молодої осбистості.
------------------------------------------
Если проявить дружелюбие к врагу, он станет другом.
То же произойдет, если отнестись к другу как к врагу.
Поэтому, понимая непостоянство мирских отношений,
мудрые никогда не привязываются к еде, одежде или репутации, а также к друзьям и врагам.
"Великий йогин" - просто означает быть свободным от привязанности и прилипания.
"Отец становится сыном в другой жизни, мать становится женой, а враг становится другом; это всегда меняется.
Поэтому нет ничего определенного в Самсаре"
(Будда Шакьямуни)
