- Хатська мова (автохтонна мова центральної Анатолії до приходу індоєвропейців-хетів) виявляє глибоку структурну й лексичну схожість із абхазо-адизькою (західнокавказькою) групою.
- Хуррито-урартські мови (Східна Анатолія, Месопотамія) за дослідженнями І. Дьяконова та С. Старостіна мають спільні праформи із нахсько-дагестанською (східнокавказькою) групою.
- Оскільки неолітичні фермери Анатолії мігрували на Балкани та в Карпати, принісши туди землеробство, логічно, що вони несли з собою мови саме цього - протокавказького - типу.
- Гідроніми та топоніми: у Західній та Центральній Європі (зокрема в Альпах, Карпатах та на Балканах) збереглися назви річок та гір, які не етимологізуються з індоєвропейських мов, але знаходять паралелі в баскській та кавказьких мовах.
- Трипільська культура (Кукутень-Трипілля): оскільки мова трипільців не збереглася в писемності, лінгвісти аналізують «трипільський субстрат» в українській мові (слова на позначення місцевої флори, фауни, ландшафту та ремесел, які не мають індоєвропейського кореня). Окремі дослідники знаходять для них кавказькі відповідники. Наприклад, етимологію багатьох слів, пов'язаних із металургією та скотарством бронзової доби на півдні України, часто виводять через контакти з північнокавказькою Майкопською культурою, яка мовно вважається протокавказькою.
- Наявність у праіндоєвропейській мові запозичень, пов'язаних із сільським господарством, які мають північнокавказькі коріння.
- Чіткі кавказькі паралелі в анатолійських індоєвропейських мовах (хетська, лувійська), які не є наслідком пізнього сусідства, а є частиною циркумпонтійського релікту.
- Глибока хронологія: поділ циркумпонтійських мов відбувся щонайменше 7–9 тисяч років тому. На такій глибині часу класичний порівняльно-історичний метод починає втрачати точність через природний розпад лексичного фонду.
- Відсутність писемності: ні Трипілля, ні неолітичні Балкани не залишили текстів, тому лінгвісти змушені працювати лише з непрямими запозиченнями та топонімікою.
- Чи розглянути конкретні приклади «трипільських» або доіндоєвропейських слів в українській чи інших європейських мовах, що мають кавказькі паралелі?
- Чи цікавить вас археологічний аспект — як мігрували носії Майкопської культури в бік степу та контактували з праіндоєвропейцями?
Хоча стовідсотково довести це важко через величезну часову дистанцію, лінгвістичні, археологічні та генетичні дані серйозно підкріплюють цю теорію. Кавказ у цьому контексті розглядається як «гірський притулок» (refuge zone), де стародавні мови континентів уціліли після експансії індоєвропейців.
Аргументи на користь цієї теорії поділяються на кілька напрямків:
1. Анатолійський слід: Хатська та Хуррито-Урартська теорії
Найбільш задокументований зв'язок північнокавказьких мов простежується з вимерлими мовами стародавньої Анатолії та Месопотамії:
2. Європейський та трипільський субстрат (Сино-кавказька макросім'я)
У межах гіпотези про дене-кавказьку (сино-кавказьку) макросім'ю, північнокавказькі мови об'єднують в одну родину із баскською мовою (Піренеї), бурушаскі (Гіндукуш) та сино-тибетськими мовами.
3. Субстратна теорія походження праіндоєвропейської мови (Гіпотеза Бомхарда)
Американський компресор Аллан Бомхард висунув вагому теорію: праіндоєвропейська мова утворилася внаслідок накладання євразійської (ностратичної) прамови на автохтонне населення, яке розмовляло прото-північнокавказькими мовами. Це пояснюється у
Bomhard - The Origins of Proto-Indo-European: The Caucasian Substrate Hypothesis (JIES, Volume 47, Number 1 & 2, Spring/Summer 2019; pre-print) https://www.researchgate.net/publication/335676918_Bomhard_-_The_Origins_of_Proto-Indo-European_The_Caucasian_Substrate_Hypothesis_JIES_Volume_47_Number_1_2_SpringSummer_2019_pre-print
Чому ця теорія залишається гіпотезою?
Північнокавказькі мови (разом із баскською) на сьогодні є найбільш вірогідними живими кандидатами на роль прямих нащадків тієї мовної цивілізації, що панувала навколо Чорного моря та на Балканах до експансії індоєвропейських народів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий