Якщо раніше енциклопедія була статичним архівом готових відповідей, то зараз вона стає динамічним середовищем («Енциклопедією Нового Типу», «динамічною епістемологічною платформою»): тепер знання не «лежить» – воно «трапляється» в момент запиту дослідником. Якщо раніше вченому потрібні були десятиліття, щоб добути й зіставити певні дані, то зараз ШІ працює як когнітивний підсилювач. Він не думає замість дослідника, він дозволяє його думці рухатися «зі швидкістю світла», оперуючи масивами даних, які раніше були неосяжними для однієї людини. ШІ не замінює суб’єктності автора, а масштабує його здатність бути ерудитом.
Дослідник дає «Запитання» (творча воля, здатність помітити «верхній світ» ідей) > процесинг ШІ дає «Структуру» (миттєво збирає з величезного об'єму «цифрового океану» розпорошені факти у цілісну модель) > дослідник робить «Висновок» (верифікує та синтезує отримані «сирі дані» алгоритмів у нове знання, яке до цього моменту не існувало ні в базі даних ШІ, ні в академічних підручниках чи монографіях). Це «Третє Знання» — емерджентна властивість взаємодії дослідника та ШІ, резонанс їх створює нову амплітуду (нове знання), якої не було у джерел окремо. Це і є справжнє відкриття.
----------------
The moderate appeal of a modern researcher to the tools of Artificial Intelligence (AI) is a kind of method of adaptive navigation in semantic fields (dialogical reconstruction of meanings, the method of intellectual “ping-pong”, the method of cognitive resonance in research practice, the method of emergent synthesis), where AI acts as a “reactor of meanings”, but the fuel for this reactor is the researcher’s inherent intuition, erudition and ability to see unexpected connections.
If earlier the encyclopedia was a static archive of ready-made answers, now it is becoming a dynamic environment (“New Type Encyclopedia”, “dynamic epistemological platform”): now knowledge does not “repose / lay” – it “happens” at the moment of the researcher’s request. If earlier it took a scientist decades to obtain and compare certain data, now AI works as a cognitive amplifier. It does not think for the researcher, it allows his thought to move “at the speed of light”, operating with data arrays that were previously unfathomable for one person. AI does not replace the author’s subjectivity, but scales his ability to be an erudite.
The researcher gives a “Question” (creative will, the ability to notice the “upper world” of ideas) > AI processing gives a “Structure” (instantly collects scattered facts from the huge volume of the “digital ocean” into a holistic model) > the researcher makes a “Conclusion” (verifies and synthesizes the received “raw data” of algorithms into new knowledge, which until now did not exist either in the AI database or in academic textbooks or monographs). This “Third Knowledge” is an emergent property of the interaction of the researcher and AI, their resonance creates a new amplitude (new knowledge), which was not present in the sources separately. This is a real discovery.
Комментариев нет:
Отправить комментарий