Боярин Петро Милоніг (Петрос Філопус, Πέτρος ὁ Φιλόπους) (роки активної діяльності 1170-1200 р.)
Це один із небагатьох митців Русі, чиє ім’я зберегла історія. Він був видатним архітектором (інженером) XII століття.
Статус: Літописець називає його «приятелем» київського князя Рюрика Ростиславича, що вказує на його високе боярське становище.
Просвітництво через камінь: Милоніг будував неймовірні споруди (як-от підпірна стіна Видубицького монастиря), які вважалися чудом інженерної думки того часу. 1200 рік: Саме тоді літописець називає його «хитріцем» (майстром), порівнюючи його з біблійним Бецалелем.
«...недоумѣніе имѣяху, како се можеть быти; зане же не бѣ преже сего таковаго зданіа... бѣ бо мужь хытръ... именемъ Петръ Милонигъ» (...перебували в подиві, як це може бути; бо не було раніше такої споруди... бо був чоловік хитрий [мистецький]... іменем Петро Милоніг).
Милоніга вважають автором не лише стіни, а й знаменитої П’ятницької церкви в Чернігові, яка своєю вертикальною енергією та складністю форм випереджала свій час на століття.
Паралель із Патріком: Якщо Патрік будував церкви як форпости віри, то Милоніг будував їх як форпости цивілізації та краси, приборкуючи стихію (Дніпро) силою розуму.
Символіка (Атрибути):
Срібне писало у формі меча: Символ того, що слово є його зброєю.
Циркуль та Камінь: Оскільки він — «Петрос» (Скеля), що приборкує хаос.
Золота луда (плащ): Ознака високого статусу, «боярина-патриція».
---------
* Ст.-укр. "бояринъ" пов’язане з кельтським поняттям boaire "власник великої рогатої худоби" (в ірландському праві Brehon Laws bóaire був вільним власником худоби, який мав певний політичний статус) У контексті християнського просвітництва цей образ трансформується: «пастир худоби» стає «пастирем душ».
Тут слід згадати роль кельтської Далекозахідної церкви в просвітницькому русі середньовічної Європи: ірландські християни (такі як святий Колумбан чи святий Галл) були «спецназом» християнського просвітництва. Вони принесли в середньовічну Європу особливий тип книжності. Про це гарно написано в Умберто Еко "Ім'я Троянди", коли Вільгельм Баскервільський пояснює Адсону роль ірландців у збереженні європейської цивілізації. Ось цей фрагмент (діалог з другого дня, де мова йде про занепад і відродження знання): «… Можливо, якщо це абатство існує і якщо ми все ще говоримо про Священну Римську імперію, ми завдячуємо цим ірландцям. Тоді решта Європи була перетворена на купу руїн... Лише ченці Гібернії (Ірландії) у своїх монастирях писали й читали, читали й писали, і оздоблювали книги, а потім сідали у свої маленькі човни, зроблені зі шкір тварин, і пливли до цих земель, і несли сюди віру так, ніби ви були язичниками, розумієш?».
Комментариев нет:
Отправить комментарий