Олег Гуцуляк: Двовір’я в Україні (терміни та поняття)

Сучасна наука саме християнство розглядає одним з таких каналів, якими дійшли до нашого часу язичницькі міфи та реалії. Щонайперше, через те, що значна частина обрядів та вірувань стародавніх слов'ян не протирічить християнському вченню (1), а тому не були у більшості втрачені з прийняттям християнства, а “асимільовані” останнім (2).

Різні дослідники використовують різні терміни на означення факту збереження язичницького  світобачення та світовідчуття у християнстві, а саме:
“останки старої релігії в селянській обрядовості” (3), “релігійно – магічний синкретизм” (термін болгарського етнолога М. Арнаудова) (4), “народне християнство” (5), “побутове православ'я, що і є язичництво всередині християнства” (за М. Бердяєвим) (6), “язичництво в православ'ї” (7), “сліди забутих структур універсумів часів міфу та гностиків” (8), “двовір'я” (“двоєвір'я”) (9), взаємодія “магічної дохристиянської релігії і християнства” (10), взаємодія міфообрядної (архаїчної, поганської) і релігійної (християнської) свідомостей і культур (11).

Самі ж християнські автори (Л. Ейнхофер) зв'язок християнського культу з містеріями, вплив з боку іудаїстських культових традицій, своєрідність східнохристиянських (александрійських, антіохійських, східносирійських) культів пояснюють як прояв безсвідомих запозичень християнством відповідних історичних періодів з сучасного йому соціокультурного оточення (12).

Власне той факт, що міфообрядове та релігійне є принципово різними духовно – культурними феноменами, що не можуть замінити одне одного, дав підставу о. В. Маринчаку говорити, що міфообрядова та релігійна свідомості є незнищувані, а отже – приречені на співіснування (13).

Російський академік М. Толстой , у свою чергу, вважає “двовір'я” нащадків русичів наслідком особливості слов'янської народної культури взагалі, а саме – еволюціонувати і  збагачуватися за принципом народної казки: “Хто – хто в хатці живе?” – тобто розвиватися і поповнюватися новим, не відмовляючись від старого: “… Нове витісняє старе тільки частково, фрагментарно, співіснує з ним, додається до нього, доповнює його. На це давно було звернуто увагу, але суттєво, що ця особливість духовної культури у різних, навіть доволі дрібних етнічних зонах, проявляється по-різному, у різних варіантах, з різною мірою збереженості реліктів то в одних, то в інших культурних і фольклорних зонах… Ця нерівномірність розвитку і збезпечує достаток різнорідного матеріалу, зберігаючого “закаменілості” не тільки з різних сфер духовної культури, але й на різних етапах її історичного розвитку” (14).

1. Лозко Г. Українське язичництво як джерело побутового релігійного синкретизму: Автореф.дис. … канд.філос.наук. – К.: ІФ НАНУ, 1996. – С.24.

2. Колодний А. Українське рідновірство //  Релігієзнавчий словник / За ред. А.Колодного, Б. Лобовика. – К.: Четверта хвиля, 1996. – С. 349.

3. Грушевський М.С. З історії релігійної думки на Україні. – К.: , 1992. – С.19 – 29.

4. Покальчук Ю.В. Сучасна латиноамериканська проза. – К.: Наук.думка, 1978. – С.45; заг. – 277с.

5.  Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. – Нью-Йорк; К.: С.Бавнд Брук, 1990. – Т.ііі. – С.260 – 272;  Пикунова Е.В. Представление о демонах как элемент народных верований // Вестн. МГУ. Сер.7. Философия. – 1999. - №1. – С.101; заг. – С.101 – 103.

6. Гриценко О.О. Міфи // Нариси української популярної культури / За ред. О. Гриценка. – К.: УЦДК, 1998. – С.344; заг. – С.335 – 388.

7. Носова Т.А. Язычество в православии. – М.:, 1975. – С.

8. Шоркін О.Д. Схеми універсумів: Методологічний проект зв'язності культури: Автореф.дис. … докт.філос.наук. – К.: Вид-во КДУ, 1999. – С.25; заг. – 32 с.

9. Ілларіон, митр. (Огієнко І.) Дохристиянські вірування українського народу; Огієнко І.І. Українська церква. – К.:, 1993. – С.64 – 65; Шаян В. Джерело сили української культури // Визвольний шлях. – Лондон, 1966. - №2 (215). – С.181, заг. – С.173 – 187; Лозко Г. Українське язичництво // ; Ставинський В.І. Біля витоків давньоруської державної символіки // Філософська і соціологічна думка. – Київ, 1991. - №5. – С.110; заг. – С.98 –112; Гринів О. Національно – духовне відродження: Історія і сучасні проблеми: Лекції для священників УГКЦ. – Львів: Місіонер, 1995. – С.38 – 39, заг. – 223 с.;  Гринів О. Двовір'я в релігійному житті українського народу // Історія релігій в Україні: Тези повідомлень Міжнародного У Круглого столу (Львів, 3 – 5 травня 1995 р.). – К.-Львів: ІУА – ЛВ; ІФ НАНУ; ЛМІР – ІР, 1995. – Т.2. – С.126 –129; Лобовик Б. Двовір'я // Релігієзнавчий словник / За ред. А. Колодного, Б. Лобовика. – К.: Четверта хвиля, 1996. – С.88;  Работкіна С. Двовір'я в релігійній культурі Київської Русі // Історія релігії в Україні: Матеріали УІІІ Міжнародного круглого столу (Львів, 11 – 13 травня 1998 р.). – Львів: Логос, 1998. – С.197 – 198; Сімончик А. Синкретичний характер взаємодії християнства та народних вірувань українського народу // Історія релігії в Україні: Матеріали УІІІ Міжнародного круглого столу (Львів, 11 – 13 травня 1998 р.). – Львів: Логос, 1998. – С.222 – 223.

10. Грушевський М.С. Історія української літератури. – К.: , 1993. – Т.1. – С.228.

11. Москаленко М. Фольклорний алфавіт давньоруського космосу // Золотослів: Поетичний – С.5 – 46; Возняк С.М. Духовні цінності в структурі світоглядних орієнтацій українського народу // Духовні цінності українського народу / Відп.ред. В.І. Кононенко. – Київ – Ів.-Фр.: Плай, 1999. – С.42; заг. – С. 7 – 80.

12. Глаголев В.С.  Религиозно – идеалистическая культурология: Идейные тупики. – М.: Мысль, 1985. – С.130, заг. – 222 с.

13. Маринчак В. Різдв'яний цикл Богдана – Ігоря Антонича в контексті діалогу міфообрядної і релігійної свідомості // Збірник Харківського історико – філологічного Товариства: Нова серія. Том 3. – Харків: Око, 1994. – С.57; заг. – С.57 – 66.

14. Толстой Н.И. Роль язычества в славянской культурной традиции // Изучение культур славянских народов: Сб.стт. / Ред. – сост. В. Зліднев, Ю. Ритчук. – М.: Ред. “ОНиС”, 1987. – С.23; заг. – С.21 – 25.