Тут мешкало осетинське плем'я туалта (груз. "двалеті"), де великий хрест на пагорбі Морех доглядав клан білих ("урс") туалта. Вважається, що це плем'я переселилося в Грузії з Північного Кавказу, з району Урсдон ("Біловоддя") зі святилищем Мігдау, де головним жрецьким кланом були Дзугаєви (Дзугата, від "дзуг" — "гурт, група" як народноетимологічне випрямлення "дзуттагта" — "іудеї"; прізвища з даним коренем поширені серед осетин, а їх носії визначаються певним пієтетним ставленням до них представників інших кланів — Дзугкоєви, Дзуттагови, Дзутцата та ін.; ймовірно, переселення відбулося після загибелі іудейського Хазарського каганату).
Один із переселенців на південь — Абель Дзугаєв - заснував гірське село Дзомаг. Він став батьком -родоначальником клану Гобі, з якого походять різні роди, наймолодший з яких — Заза — переселилися з Джомаг у село Джер, де стали опікуватися древнім святилищем Джер (Гер, груз. Гері). Звідси виходець роду Іуане (Іоанн) переселився в суто осетинське село Діді Ліло ("Велике Ліло"), де у нього народилися два сини - Віссаріон (Бесо) і Георгій.
Молодший був убитий бандитом, а старший переселився у Горі (осет. Гур), народив трьох дітей, з яких вижив наймолодший — Сосо (названий на честь осетинського нарта-спасителя Сослана), офіційно іменований Йосифом. В дитинстві він пройшов посвячення у святилищі Джер (осетин. "дзуар", груз. "джварі" — "хрест"), чому й вижив. Його батько був записаний у грузинських метриках як Дзугашвілі, але його син Дзугати Бесойи фирт Йосеф у православній семінарії більш благозвучно для грузинського вуха вже фігурує як Джугашвілі.
Наступний його псевдонім Сталін в осетинській мові має значення "зоря" ("стъалы").
Таким чином Сталін для певних груп євразійських та російських імпер-традиціоналістів виступає виходцем із сакрального центру.
В Західній Традиції, навпаки, Морія ("Чорна Безодня") є осідком зла, яке пробудиди в його глибоких надрах гноми королівства Казад-Дум, добуваючи мінерал міфріл. Це зло отримало назву "Загибель Дуріна" (від імені динстичних імен у гномів). Гноми змушені були залишити Казад-Дум і з того часу це королівство отримало свою назву на сіндарині "Морія" і стало форпостом орків з Туманних гір.
В кінці т.зв. Третьої Епохи, під час подій, візіонерськи описаних Дж. Р.Р. Толкієном, у "Володарі Кілець", Охоронцями Кільця було виявлено, що "Загибель Дуріна" є "тінню майара" - Балрогом ("Вогнемороком"), який переховувася в надрах Арди після "Війни Гніву" (в кінці Першої епохи). Майар Гендальф Сірий протистояв Червоновогненому демону на вузькому Морійському мості біля руїн Східних воріт Морії, де вони зійшлися у поєдинку і разом зірвалися з мосту у Морійський рів. Хоч обидва вижили під час падіння, вони продовжили свій герць від відвічних глибин Морії до однієї з вершин гори - Безкінечних Сходів Казад-Думу. Зі смертю Балрога для династії Довгобородих гномів Дуріна відкрилася можливість відновити свою прадавню вітчизну.
Комментариев нет:
Отправить комментарий