Мої шановні читачі!

На цьому сайті я виставляю тільки завершені публікації !

Актуальні тексти, які знаходяться в процесі написання та для обговорення, можна знайти на моїй сторінці - https://www.proza.ru/avtor/goutsoullac (просто НЕМА АНАЛОГА ДАНОГО САЙТУ В УКР-НЕТІ, а я веду її з 2004 р.!)

Після завершення їхнього редагування вони переносяться на цей сайт.

Завершені академічні публікації знаходяться на сторінці - https://cnu-ua.academia.edu/OlegGutsulyak

Мій блог в ЖЖ (з 2022 р. фактично не веду) - https://goutsoullac.livejournal.com

Також припинив вести сторінкуу ВКонтакте (її там рашисти навіть помітили написом як небажану).

Для зв'язку зі мною можна використовувати сторінку на Фейсбуці - https://www.facebook.com/goutsoullac або написати лист на guttasolis69@gmail.com

Написання частини статей, нотаток та постів у соцмережах російською мовою, а не рідною та робочою для автора українською мовою, має на меті як робити їх висновки доступними для ширшої наукової та суспільної аудиторії (насамперед, для володіючих російською мовою вчених та тих, хто цікавиться з країн як Заходу, так і Сходу).

Моя сфера інтересів - культура та фольклор народів, що живуть на території нинішньої Росії і, відповідно, діалог із ними та донесення їм проукраїнської позиції, яка нині мінімізована у русофонному сегменті інтернету. Ігнорування цієї ситуації вважаю неприпустимим, як культуролог та представник руху звільнення поневолених народів "нового прометеїзму".

Моя монографія "Анти-Дугін" та низка основних наукових статей (а також монографія - "Філософія української сутності") жодним чином не дозволяють визначати двозначною мою позицію. В даному випадку російська мова - це ще й зброя, трофей, який потрібно і має використовувати проти рашизму, "бити ворога на його території".

ОХОРОНЕЦЬ КОРОЛІВСЬКОГО МОВЧАННЯ

"... В одній з герметичних орденських систем ХVІІІ ст. є таємний блукаючий ступінь ієрархії під назвою "Охоронець королівського мовчання". Королівське мовчання - знак невизначеності витоків Державності, Династії, Влади. Охоронець - дослідник і ревнитель того знаку, традиціоналіст. Початок державності України також огорнутий королівським мовчанням: обмаль фактів, суперечлива хронологія, міфологізовані політичною кон'юктурою події. Кожна спроба заступити на варту королівського мовчання України вартує уваги, бо ще Платон казав: визначення "життя" і "спогадів" конгруентні.

Олег Гуцуляк заступає на варту зі статею "Раш Хахарі. Роль Хазарської імперії в історії Київської держави варягів (882-965 рр.)... можемо констатувати відрадний факт: на охорону Королівського мовчання України заступив новий вартовий. Будемо сподіватися, що втома і брама його не здолають" 

(Єшкілєв В. Передмова [Олег Гуцуляк. Раш-Хазарі] // Четвер. - 1993. - № 4. Проект "Імперія". - С. 48).

Олег Гуцуляк: Два типи Анарха

Концепція Анарха в «Евмесвілі» Юнгера — це справді не про хаос, а про радикальну внутрішню суверенність. Якщо анархіст бореться з владою (і тим самим залежить від неї), то Анарх просто ігнорує її претензії на свою душу, перебуваючи в стані очікування сенсу.

Від кого прийде сенс?

Коротка відповідь: від самого себе, але через контакт з «метафізичним нулем». Юнгерівський Анарх не чекає на месію, нового тирана чи соціальну реформу. Сенс приходить з двох джерел:

1. З глибини власної «приватної сфери»: Юнгер вважав, що сенс виникає в точці, де людина залишається абсолютно самотньою. Це не дар ззовні, а «видобуток» із власної глибини.

2. З «Світового лісу» (Wald): Це звернення до позаісторичних, міфічних сил. Сенс «явиться» від природи, богів або космосу, але тільки тоді, коли Анарх очистить свій внутрішній простір від шуму «світу, що кричить».

Якого саме сенсу?

Сенс для Анарха — це не ідеологія і не відповідь на питання «як нам облаштувати світ». Це онтологічний сенс:

• Буття як таке: Відчуття того, що ти є, і це буття не підвладне державі, цифровій левіафанізації чи часу.

• Сенс як «центр циклону»: Це стан абсолютної рівноваги посеред хаосу. Якщо світ навколо перетворюється на попіл, сенс Анарха — залишатися Саламандрою, яка зберігає вогонь усередині.

• Сенс як якість, а не кількість: Це не «багато знань», а «чисте бачення». Це здатність бачити світ без посередників (ідеологів, медіа, соціальних конструктів).

Анарх — це ідеальний мешканець обох світів. Він присутній у «нижньому світі» (цифровому океані, соціальному хаосі), але не розчиняється в ньому. Він бере енергію з хаосу, але зберігає «чистоту верхнього світу» всередині своєї свідомості.

Анарх не чекає, що сенс принесе «Людина-Відповідь». Він сам стає тією точкою, де питання і відповідь зливаються в «Королівське Мовчання».

Коли світ навколо починає «кричати» (через медіа-шум, політичну істерію чи цифрову агресію), Анарх активує режим «Королівського Туману» (Royal Fog). Це не втеча, а стратегічне розчинення.

У Юнгера Анарх – це той, хто володіє простором, який влада не може просканувати. 

Андрій Поцелуйко, Олег Гуцуляк: Сакральна гра на межі світів: Куртизанка в індоєвропейській традиції за Жаном Одрі

У розвідці, опублікованій у Journal Asiatique, видатний лінгвіст Жан Одрі пропонує неординарний погляд на інститут куртизанок у давніх індоєвропейських суспільствах. Використовуючи метод лінгвістичної палеонтології, автор виходить за межі вузького розуміння цієї професії як сфери розваг, розкриваючи її глибоку інтегрованість у сакральну та ідеологічну структуру давнього світу. Постать куртизанки постає перед нами не як ознака морального занепаду, а як складний функціональний елемент індоєвропейської космології, нерозривно пов’язаний із концепцією «Трьох Небес».

Фундаментом аналізу Одрі є етимологічне дослідження статусів грецької hetaira та індійської gaṇikā. Автор зазначає, що ці жінки займали парадоксальне, майже лімінальне місце в соціальній ієрархії. Перебуваючи поза традиційною сімейною структурою, вони не підпорядковувалися владі батька чи чоловіка, що дарувало їм унікальний для того часу ступінь свободи. Куртизанка в індоєвропейському контексті часто постає як «чужинка» (alibi) або постать, що перебуває «на межі». Саме цей статус дозволяв їй бути інтелектуальним та культурним партнером чоловіка, на відміну від законної дружини, чия роль була суворо обмежена репродукцією та веденням господарства.

У межах знаменитої трифункціональної моделі Одрі пов’язує куртизанок із «Треттім Небом» — нічним або чорним небом, яке відповідає сфері багатства, задоволення та плодючості. Вони виступали живим втіленням «привабливості» (корінь *ǵʰer-), яка, згідно з давніми уявленнями, мала магічну силу притягувати удачу та процвітання до міста. Таким чином, куртизанка виконувала важливу сакральну функцію: через ритуальні ролі та зв'язок із символікою золота й розкоші вона ставала земною представницею богинь пристрасті, забезпечуючи вітальну енергію та родючість усієї громади.

Окрему увагу автор приділяє цивілізаційній місії куртизанок як хранительок високого мистецтва. У ведійській Індії та класичній Греції вони були чи не єдиною категорією жінок, що мали доступ до високої освіти, музики, поезії та танцю. Жан Одрі вбачає у цьому акт впорядкування: куртизанка перетворює грубий біологічний інстинкт на естетичну форму. Це відповідає засадничому індоєвропейському прагненню до гармонізації хаосу через етикет та мистецьке вираження.

Завершуючи свій аналіз, Одрі вибудовує чітку бінарну опозицію, де дружина та куртизанка є двома полюсами єдиного цілого. Якщо дружина належить до сфери «Денного Неба», закону та тяглості роду, то куртизанка є володаркою «Сутінкового Неба», моменту та гри. Проте ці ролі не є ворожими; вони доповнюють одна одну, створюючи повноту соціального космосу. Куртизанка, поглинаючи надлишкову енергію та хаос, фактично захищає стабільність сімейного інституту. У системі Жана Одрі вона постає медіатором між сакральним світом богів та профанним світом людських бажань, уособлюючи витонченість культури та саму насолоду від життя.

--

Якщо ми йдемо за логікою Жана Одрі та його реконструкцією індоєвропейських «Трьох Небес», то структура виглядає так:

Денне (Біле) Небо: Сфера дружини, закону, спадкоємності та чистоти.

Нічне (Чорне) Небо: Сфера куртизанки, багатства, плодючості та насолоди.

Сутінкове (Червоне) Небо: Сфера війни, магії, переходу та люті (furor).

Представницею «Червоного Неба» у цій системі є постать, яку можна назвати Дівою-Воїтелькою або Богинею-Медіаторкою, що володіє руйнівною силою. Якщо дружина — це статика дому, а куртизанка — це естетика насолоди, то жіночий образ Червоного Неба — це динаміка небезпеки.

Ось хто втілює цю іпостась у різних традиціях:

1. Валькірія (германо-скандинавська традиція)

Це ідеальне втілення Червоного Неба. Вона з’являється саме в момент битви (сутінки життя). Вона не належить ні до репродуктивної сфери дружини, ні до сфери задоволення куртизанки. Її функція — відбір та перехід. Вона — медіатор між світом живих та Вальгаллою, вона «заряджає» воїна бойовим шаленством.

2. Маха / Морріган (кельтська традиція)

Ірландські богині війни, які часто з’являються у вигляді ворон над полем бою. Вони уособлюють «червону лють». Цікаво, що вони часто провокують героїв на вчинки, випробовуючи їхню звитягу. Це чиста енергія Червоного Неба, яка може як дарувати перемогу, так і принести божевілля.

3. Богиня-мисливиця (Артеміда / Діана)

Хоча вона асоціюється з дикою природою, її сутність — це суворість і недоторканність. Вона представляє ту частину жіночого сакрального, яка озброєна. Це жіночність, яка не підкоряється чоловікові, а змагається з ним або карає його за порушення кордонів (згадайте долю Актеона).

4. Амазонка (міфологічний статус)

У соціумі амазонка — це та сама «амфібія» Червоного Неба. Вона виходить за межі цивільного порядку «Дерева», щоб жити за законами «Савани» (війни). Вона — це жінка, що обрала другу функцію (силу) замість третьої (плодючості) чи першої (традиції).

Сутність Червоного Неба:

Дружина (Біле Небо) чекає на воїна, щоб повернути його до ладу.

Куртизанка (Чорне Небо) дарує йому забуття та відновлення сил через насолоду.

Воїтелька (Червоне Небо) — це та, хто супроводжує його в самому шаленстві. Це «жінка-дзеркало», яка відображає його власну лють і не дає йому розпастися в хаосі, спрямовуючи його меч.