Мої шановні читачі!

На цьому сайті я виставляю тільки завершені публікації !

Актуальні тексти, які знаходяться в процесі написання та для обговорення, можна знайти на моїй сторінці - goutsoullac >>> (просто НЕМА АНАЛОГА ДАНОГО САЙТУ В УКР-НЕТІ, а я веду її з 2004 р.!)

Після завершення їхнього редагування вони переносяться на цей сайт.

Завершені академічні публікації знаходяться на сторінці - https://cnu-ua.academia.edu/OlegGutsulyak

Мій блог в ЖЖ (з 2022 р. фактично не веду) - https://goutsoullac.livejournal.com

Також припинив вести сторінку ВКонтакте (її там рашисти навіть помітили написом як небажану).

Для зв'язку зі мною можна використовувати сторінку на Фейсбуці - https://www.facebook.com/goutsoullac або написати лист на guttasolis69@gmail.com

Написання частини статей, нотаток та постів у соцмережах російською мовою, а не рідною та робочою для автора українською мовою, має на меті як робити їх висновки доступними для ширшої наукової та суспільної аудиторії (насамперед, для володіючих російською мовою вчених та тих, хто цікавиться з країн як Заходу, так і Сходу).

Моя сфера інтересів - культура та фольклор народів, що живуть на території нинішньої Росії і, відповідно, діалог із ними та донесення їм проукраїнської позиції, яка нині мінімізована у русофонному сегменті інтернету. Ігнорування цієї ситуації вважаю неприпустимим, як культуролог та представник руху звільнення поневолених народів "нового прометеїзму".

Моя монографія "Анти-Дугін" та низка основних наукових статей (а також монографія - "Філософія української сутності") жодним чином не дозволяють визначати двозначною мою позицію. В даному випадку російська мова - це ще й зброя, трофей, який потрібно і має використовувати проти рашизму, "бити ворога на його території".

ОХОРОНЕЦЬ КОРОЛІВСЬКОГО МОВЧАННЯ

"... В одній з герметичних орденських систем ХVІІІ ст. є таємний блукаючий ступінь ієрархії під назвою "Охоронець королівського мовчання". Королівське мовчання - знак невизначеності витоків Державності, Династії, Влади. Охоронець - дослідник і ревнитель того знаку, традиціоналіст. Початок державності України також огорнутий королівським мовчанням: обмаль фактів, суперечлива хронологія, міфологізовані політичною кон'юктурою події. Кожна спроба заступити на варту королівського мовчання України вартує уваги, бо ще Платон казав: визначення "життя" і "спогадів" конгруентні.

Олег Гуцуляк заступає на варту зі статею "Раш Хахарі. Роль Хазарської імперії в історії Київської держави варягів (882-965 рр.)... можемо констатувати відрадний факт: на охорону Королівського мовчання України заступив новий вартовий. Будемо сподіватися, що втома і брама його не здолають" 

(Єшкілєв В. Передмова [Олег Гуцуляк. Раш-Хазарі] // Четвер. - 1993. - № 4. Проект "Імперія". - С. 48).

Олег Гуцуляк: Ноги мадам Блаватської

Цей візуальний образ - лише стопи на межі стихій - є потужним символом філософії Олени Блаватської.

1. Перехрестя Духу та Матерії

У поглядах Блаватської світ — це ієрархія планів буття. Стопи, що торкаються трави, символізують Манас (розум), який пов'язаний із нижчою, матеріальною природою, але прагне вгору. Біла сукня, що зникає за межами кадру, - це натяк на Атму (вищий Дух), який неможливо повністю зобразити або осягнути земним оком. Картина фіксує саме точку контакту божественного з земним.

2. Символізм Білого Кольору та Світла

Для Блаватської білий колір був символом Першопочатку, з якого розщеплюються всі інші релігії та вчення (як спектр із білого променя). Сліпучо-біла тканина на фоні природних кольорів підкреслює ідею «Чистого Світла Істини», яке входить у світ форм.

3. Шлях Посвяченого (The Path)

Один із ключових образів у теософії - це Шлях. Те, що ми бачимо лише ноги, які стоять на узвишші над морем, відсилає до ідеї мандрівництва душі. Блаватська стверджувала, що кожен має пройти свій шлях самостійно.

Трава: Символізує «травневе» (ілюзорне) покриття земного життя.

Море та Острів: Це неосяжний Акаша (космічний ефір) або «Океан Життя», серед якого острів є символом вищого знання, до якого прагне адепт.

4. Принципи Майї (Ілюзії)

Кадрованість зображення (ми не бачимо обличчя) ідеально відповідає її поглядам на те, що особистість («маска», «персона») не має значення. Значення мають лише кроки, які індивідуальність робить у процесі еволюції духу. Обличчя - це тимчасове, стопи, що йдуть Шляхом — це вічне.

 Це мить зупинки на вершині пагорба під час мандрів Тибетом чи Індією. Мадам Блаватська споглядає не очима, а внутрішнім зором. Море попереду - це не просто вода, а візуалізація космічного закону. Вона стоїть на межі відомого світу (берег) і невідомого (море), готова зробити крок у «Велику Порожнечу», яка насправді є повнотою всього.

Висновок: Для теософа ця картина - це ілюстрація тези про те, що «немає релігії вищої за істину». Істина тут - це світло, що заливає полотно, а людина - лише скромний подорожній, чиї стопи ледь торкаються ілюзорної земної трави.