Походив Шамс з роду індійського купця Синджа-дяу (Синджа-Диу, Тиньтяу), який осів у Хорезмі. Через це всіх його нащадків прозивали "сіндійцями". Пізніше його нащадки замешкали у Хазарському каганаті, де батько Шамса мулла Габдулла був суддею (каді) мусульман Семендера та вождем антихазарського повстання в 810 р. Сам Шамс певний час був секретарем хана чорних ("північних") булгар у Балтаварі (тепер — Полтава), а опісля передав цю посаду своєму синові, народженому у Києві, — муллі Микаїлю Башту Ібн-Шамс Тебіру, літературним псевдонімом якого було Шамсі Башту, а величним його твором, який дійшов до нас, є "Легенда про доньку Шана" ("Шанкизи дастани")
міфософія, етнополітика, геокультура, новий прометеїзм, філософія традиціоналізму
Цей блог є копією контенту з сайту Олега Гуцуляка http://primordial.org.ua
30.11.2010
Олег Гуцуляк: Правда про Мамаїв Шамоту, його сина Михайла та їх далеких нащадків з роду Кият
Походив Шамс з роду індійського купця Синджа-дяу (Синджа-Диу, Тиньтяу), який осів у Хорезмі. Через це всіх його нащадків прозивали "сіндійцями". Пізніше його нащадки замешкали у Хазарському каганаті, де батько Шамса мулла Габдулла був суддею (каді) мусульман Семендера та вождем антихазарського повстання в 810 р. Сам Шамс певний час був секретарем хана чорних ("північних") булгар у Балтаварі (тепер — Полтава), а опісля передав цю посаду своєму синові, народженому у Києві, — муллі Микаїлю Башту Ібн-Шамс Тебіру, літературним псевдонімом якого було Шамсі Башту, а величним його твором, який дійшов до нас, є "Легенда про доньку Шана" ("Шанкизи дастани")
Олег Гуцуляк: Революция среднего класса невозможна
29.11.2010
Олег Гуцуляк: Гуцулы - сарматского рода
В VI—VIII вв. языго-готы вошли в раннеславянское государственное образование, известное как "белые хорваты", но после отхода большинства славян этого союза на юг, на Балканы, языго-готы вошли в симбиоз с соседними пастушескими валашскими племенами, противостоя аварской и венгерской экспансиям.
В Х—XI вв. гуцулы значительно ассимилировали кочевое племя печенегов, которые были изгнаны сюда со Степи половцами (куманами), и центром которых был ныне гуцульский город Печенижин.
В 1919 г. существовала независимая Гуцульская республика.
28.11.2010
Олег Гуцуляк: Дискордианизм - "принцип пятёрки"
Якобы спасение в этой ситуации — в «позитивном проекте консолидации»
27.11.2010
Олег Гуцуляк: Явище "повернення варвара (язичника)" в цивілізаційному аспекті
Спостерігаючи за фактом вживання терміну “язичництво” (синонім – “варварство”), російський психолог Г. Ільїн прийшов до висновку, що у соціальній історії він виконує роль “цапа – відбувальника” за падіння моралі та варваризацію культури. Наприклад, у Росії знатні бояри називали “язичниками” дворян часів Петра І, стовбові дворяни – купецтво та промисловців, останні – нігілістів – різночинців, партноменклатура – енкаведистів, елітаристи – егалітаристів, містики – раціоналістів, екологи – технократів і навпаки [1] . Також “язичництвом” (“паганізмом”) визначається прогресивний розрив з будь-якими прийнятними у цивілізації правилами, критеріями, принципами та цінностями, а також потяг до експериментування та творення нових дискурсів та цінностей. Саме так усвідомлюють себе постмодерністи, які поривають з раціоцентричним дискурсом Модерну. Уперше про це проголосив Ж.-Ф. Ліотар у своїх “Лекціях про паганізм” (напис. в 1977 р., опубл. В 1989 р. ) [2]. В умовах, коли здається справджуються пророкування про “зіткнення цивілізацій”, поняття “варвари” використовується стосовно об'єктів антитерористичних акцій, що їх проводять країни Північно-Атлантичного Альянсу — представники, в основному, цивілізації Окциденту.
Отже, термін “язичництво” (“варварство”) виникає на переломі епох, за прискорення історичного розвитку, зі зміною культурних парадигм.
Олег Гуцуляк: Радость и вина: мифо-антропологический очерк
Человеку, соответственно, суждено привыкнуть к этому созданному богами состоянию «разделения», узнать нормы, войти в роль.
Однако желанное человеком соединение, сцепление всего в гармонию осуществимо только в мире богов, существование которых есть гарантом безопасности от ненормированных соединений антагонистических элементов, где за каждый из них «ответственен» определенный бог (дух). Собственно в последнем и состоит сущностная идея политеизма (многобожия).
Поскольку только единство противоположностей рождает красоту, она является только, как замечает Ф. Шеллинг, совершенным взаимопроникновением или воссоединением того или другого, их неразличением, обозначающим «чудо», и которая прочувствывается потребителями искусства как «тихая преданность неизмеримому (Hingabe), успокоение в лоне мира», в поклонении пред божественным.
Искусство провозглашается соучастием в божественных идеях, а причастность к нему — продуктом божественной благодати (харизмы), её «эманацией» (Ausfluss) в виде идей, которые суть образы божественного, но когда они рассматриваются реально — они сущие боги мифологических исканий [Нарский И.С. Западноевропейская философия ХІХ века. — М.: Высш.шк., 1976. — С.233-234].
26.11.2010
Олег Гуцуляк: Социал-капитализм как диалектическое единство противоположностей?
25.11.2010
Олег Гуцуляк: В поисках революционного "коагулята"
24.11.2010
Олег Гуцуляк: Изначально ложный посыл Дугина
23.11.2010
Олег Гуцуляк: Киев - это Азиатский Рим?
"Церковь религии высшего порядка", по А. Тойнби, являет собой аналог "куколки", из которой предыдущая цивилизация возрождается в последующей. Что-то аналогичное тому, как после сорокалетнего Исхода евреев из Египта (Пасха) и жизни в пустыне Синая евреи получили Закон (Симхат Тора) от консорции "Медный Змей", победившего консорцию "Золотого Тельца" (по убеждению некоторых ученых, объединявших не иудейские, а именно другие семитические этносы, вышедшие вместе с евреями из Египта).
То есть существует историософская проблема — какая цивилизация "возродится" — "Россия-Тартария" (с её архетипом "Странствующего царства") или "Украина-Сарматия" (с архетипом "Заветного царства").
Содействуют этому также "места исторической славы" (Lieux de memoire), которые сакрализируются, превращаются в "теменосы", где человек "входит в ландшафт как субъект".
22.11.2010
Олег Гуцуляк - Алексей Ильинов: Тайна Фай Родис (диалог)
Алексей Ильинов:
По сути, Фай Родис - Раджа-Йог, чьи сверхчеловеческие способности особенно развиты. Ноосфера для неё - это гармоничная среда обитания. Но только и сверхспособности Раджа-Йога могут однажды "дать сбой" в инфернальном мире, где страдание, горе и всеохватная ненависть чувствуются особенно остро, ощущаются буквально всеми фибрами неспокойной души. Если кто помнит финал "Часа Быка", то там Фай Родис приносит себя в жертву ради того, чтобы человечество планеты Торманс - Ян-Ях сумело вырваться из плена Инферно. И, вроде бы, она могла бы запросто "разметать врагов", но, тем не менее, гибнет. Почему? Одна из причин, как объясняет Ефремов, это то, что её "богочеловеческая сущность" испытала на себе все муки рода человеческого.
Олег Гуцуляк: Нейт и Атлантида
Именно Геродот в своей "Истории" (Кн. 2, 59) рассказывает об отождествлении египетской Нейт с греческой Афиной (Атеной), а таким образом не удивительно, что жрецы Нейт рассказали архонту города Афины Солону древнюю таинственную легенду о победе афинян (т.е. последователей культа Нейт-Анат, жены Бела-Ваала) над атлантами, почитающими морского бога Посейдона, ведь по мифологии финикийцев именно Анат побеждает демонических морских существ Йамму ("море"),
21.11.2010
Олег Гуцуляк: Історіософія кенозису України Русі
Карає як Отець відступаючих від нього, щоб врятувати їх, привести до істини: „…Себто есть батогъ Его, да негли встятувшеся вспомянемъся от злого пути своего…”.
Безумовно, гріхом, за яким Русь зазнала такої страшної кари як навалу степових орд “агарян” (монголо–татар), був відхід руських церковних ієрархів від великокнязівської влади, зумовлений прагненням “славитися” – здобути владу, аналогічну до тієї, яку має на Заході римо-католицька церква.
Проти цього “марнославства” та шукання ієрархами влади рішуче виступав пресвітер Фома Любимич. І перед ним змушений був оправдуватися у своєму “Посланні” навіть сам київський митрополит Климент Смолятич, зазначаючи, що владу він має з волі Божої, а отже, безглуздо противитися їй.
Олег Гуцуляк: Інтровертний та екстровертний аспекти української ментальності
Ключові слова: інтровертність, екстровертність, менталітет, буття, сенсорика, аполлонічна культура, фаустівська культура, ментальність, менталітет, психологія етносу.
Задаючись проблемою пошуку відповіді на пояснення причин кризового становища сучасної України, як правило, «цапом-відбувайлом» стає притаманна українцям ментальність — «архетипна соціопсихологічна характеристика етносу» [32, 6], тобто сукупність готовності, настанов та наперед відданих переваг діяти, мислити та сприймати певним чином, «своєрідна соціокультурна програма напівусвідомленої, а тому значною мірою автоматизованої поведінки індивідів, груп, етносів [35, 60]. Конкретніше — її інтровертний (варіанти: інтровертивний, інтроверсивний; від ad intra «всередину») тип. Йому притаманна зосередженість особи на фактах і проблемах внутрішнього, особистісно-індивідуального світу [7, 94].
Олег Гуцуляк: Дихотомія «Свобода - Необхідність» у спробах визначення сутності неоязичництва
В історіографії сучасних світоглядних течій існує погляд, за яким терміном «неоязичництво» позначаються ті ідейні течії, що ставлять за основу світового процесу якусь Абсолютну Необхідність (Невідворотність, Неминучість) як безлику долю світу, що відповідає найдавнішим, ще язичницьким , поглядам людини [1,c.156].
Неоязичництво – це, начебто, “сонне буття, підпорядкованість Іншому. Це невизначеність свого шляху і небажання вибору. Це оп'яніння несвободою. Це насолода від відсутності відповідальності” [1,c.26]. Н. Хамітов ставить знак рівності між неоязичництвом та “буденним буттям” як підкоренню Іншому та іншим, як невизначеності власного шляху та небажання вибору
Олег Гуцуляк: Третья Хазария под инверсионным взрывом
20.11.2010
Олег Гуцуляк: Червона Русь і Біла Хорватія
Олег Гуцуляк: Бурштиновий шлях: Гласісвеллюм в історії Східної Європи раннього Середньовіччя
В четверій чверті VІ ст. над теперішнім польським Примор'ям Балтики — “Бурштиновим полем” (Гласісвеллюм) — втратили контроль готи, що об'єдналися довкола Хрольва Кракі (“Жердинка”) з роду Хельгі Скйольдунга, і їх замінили інші скандінавські племена — носії системи торговельних факторій (emporia), що називалися “віками” (наприклад, відомою емпорією на шведському березі була Бірка, а на Курземському побережжі Прибалтики — шведсько-готландська колонія Гробіні, 650-800 рр.), а приналежні до цієї системи – “вікінгами”. Об'єднав вікінгів– гадбардів (дв.-англ. heado-beardan) Інгельд з Бардовіку[1]. Але в 568 р. прихід авар у Паннонію перекрив “шлях бурштину” до Аквілеї в Адріатиці по Віслі (Вістулі)[2]. Також союзниками авар виступили, на думку Л. Гумільова, серби – ободрити, які із гір сучасної Саксонії переселилися в Іллірію і завоювали її північну частину, залишивши іллірійцям тільки недоступні гори сучасної Албанії
19.11.2010
Олег Гуцуляк: Прийняття християнства князями Аскольдом і Діром
Олег Гуцуляк: Таємниця святого Войцеха (до проблеми реконструкції генези першопредка-тотема праслов’ян)
У міфогенетичній легенді балтійських пруссів розповідається про двох братів–близнюків — Відевута (Вейдевута) і Брутена. Перший був у балто-пруському культовому центрі Ромове обраний королем (потім він поділив своє королівство між дванадцятьма синами, а нащадок його четвертого сина Недрона — володар Судовії, Самогітії, Литви та інших земель — Гланда Камбіла Дівонович, будучи переможений німецькими мечоносцями, виїхав зі своєю ріднею та підданими під покровительство Олександра Невського та охрещений як Іоанн[1]), а Брутен (Прутено) встановив у 305 р. ідоли двох богів–близнюків Патолса і Потрімпса (Трімпса) та бога грому Перкунаса, і під іменем Кріве–Крівайтіса став першим верховним жерцем. Литовське передання називає Кріве-Крівайтіса батьком Ліздейки, якого підкидають в орлине гніздо, де його знаходить литовський князь Гедемінас. Ліздейкас також приймає ім’я Кріве–Крівайтіс, стає тлумачем снів та родоначальником роду Радзивілів.
Вважається, що мотив “підкидання хлопчика в орлине гніздо” та “дар передбачення” є стійкою ознакою міфів про виховання шаманів[2].
18.11.2010
Олег Гуцуляк: Сонячна онтофанічна сакральність українського народу
Не слід дивуватися прийняттю "на ура!" "начебто-гуцульських" "Диких танців" Руслани Лижичко, закріплене її перемогою на Євробаченні 2004 року, а також впевнене крокування мелодекламаційних проектів Валерія Меладзе "ВІА Гра", Марійки Бурмаки та "Вєрки Сердючки". Вони виконують в українському суспільстві не соціальну функцію "попси", а саме шаманства, явища духовного, хоча й дещо єретичного, є одкровенням сонячної онтофанічної (2) сакральності у нашому профанічному, десакралізованому світі, в епоху "рожевого голокосту" душі та випаровування тонкого досвіду глибинного сприйняття світу.
17.11.2010
Олег Гуцуляк, Петро Дрогомирецький: Пророк у поемі "Мойсей" Івана Франка
Як і батьків, провідників нації не вибирають, їх дає Господь. Заповітним пророком юдеям був посланий Мойсей. На заплутаних і туманних перепутях Україна також сподівалася на свого Провідника. І Провидіння явило генія – Івана Франка, провідника, якого Галичина спочатку і не розгледіла, сумнівалася, не довіряла, хоч він десятиліттями вів її – розшарпану, убогу і змучену – на шлях Поступу і Правди.
Щоб українці зрозуміли і осягнули велику зреченість себе, надлюдський труд, Франко поклав перед очі української нації біблійну постать Мойсея, яка своїми вимірами гідно співвідносилась із постаттю титана думки й праці. Іван Франко у передмові до поеми “Мойсей” стверджує, що канва твору запозичена з Біблії
Олег Гуцуляк: Модальность грядущего Rubedo
Красный плащ Георгия Победоносца и его белый конь — цветовые доминанты известной иконы «Чудо Георгия о змие». В самом понятии же «красное» совмещаются значения красного и белого (светлого) через тему страдания как критерия святости. Красное соотносится к миру земному, белое же — земное воплощение мира духовного.
Красная Пасха в христианстве — это «Великое Да!» миру. «… День имеет два устойчивых эпитета в народной культуре — красный и белый, и оба, оказывается, вначале были равны, ибо оба восходят к богу Яриле, покровителю солнца, огня. Белый и красный — символы красоты, но белый еще и символ любви — мыть бело значит «любить». Красный — не только красивый, но и яркий, связанный с огнем»
16.11.2010
Олег Гуцуляк: Кельтський слід в історії слов'ян
В цій статті розглядаються етнічний, релігійний, лінгвістичний та археологічний аспекти кельтського субстрату праслов’ян, його домінуючу роль в часі формування слов’янської ідентичності. Аналізується обширний лексичний, топонімічний та міфологічний матеріал, пропонуються оригінальні та гіпотетичні версії щодо ранньої етнічної історії українців.
Ключові слова: кельти, прасловяни, галли, білінгвізм, ономастика, топонімія, Галичина, костобоки, котіни, дуліби, фракійці, віктогали, сігіни, чоловічі союзи, культ карго.
1.
Дослідники нещодавно в повний голос почали говорити про різноетнічні субстратні, адстратні та суперстратні елементи в мові та духовній культурі слов’ян. Значна частина слов’янської лексики добре етимологізується на грунті германських і кельтських мов, в той час як у праслов’янській вона стоїть ізольовано.
15.11.2010
Олег Гуцуляк та ін.: Королівство священних вершин
Королівство священних вершин (Scando-Slavica у Верхньому Подністров'ї)
У цій статті розглядається етнічний, археологічний та лінгвістичний аспекти історії Галичини, аналізується міфологічна компонента щодо літописного переказу про Галичину могилу, пропонуються оригінальні та гіпотетичні версії щодо раннього середньовіччя України.
Ключові слова: Галичина, Галичина могила, інтронізація, готи, кельти, іллірійці, фракійці, Карпати, кавари, слов’яни, варяги, ономастика.
1.
Невже забув літописець свою обіцянку розповісти про Галичину могилу (одинокий курган на південному майданчику Крилоського городища в урочищі Качків [*]) та заснування Галича? Чи ми просто не зрозуміли його, а сама відповідь проступає між рядками?
14.11.2010
Олег Гуцуляк: Україна священних могил
В архаїчних цивілізаціях люди уявляли землю у формі кола (orbis terrarum, heimskringla, niwf), а в його центрі вони розташовували себе, свій рід (плем'я), свою територію, країну, огороджену з усіх боків водами, лісами та горами. Коло було символом, ідеограмою самообмеження себе у своїй обмеженості та поодинокості. Воно було світлим і приємним, що протиставлялося чужому та сумнівному оточенню. Етнологія цей феномен визначає як “коло трайбаліста” (від англ. tribe “племя”, “клан”, “компанія”; пор. з церковно-слов. “требище” – “приятельство”). Коло обмежує внутрішній кінечний простір, але коловий рух, який утворює цей простір, потенційно безкінечний. Більш повне втілення ідея кола знаходить у часовому плані (хронотопі) – циклічній концепції часу. Добовий та річний колообіг сонця поєднав циклічність часу з циклічністю простору
13.11.2010
Олег Гуцуляк, Петро Дрогомирецький: Германський субстрат в Галичині
До етимологічних інтерпретацій топонімікону Давнього Галича: германський субстрат
Енергетика таїни етимологічної топонімії з однаковою силою, як знаджує можливістю довести і пояснити загадкову назву досліджуваного об’єкту, так і безжально відштовхує «незговірливістю» відслонити, відкрити і добутися до глибинних джерел їх походження. Ми намагаємося розглянути ряд географічних назв германського, кельтського та іллірійсько-фракійського походження, що є давніми топонімічними субстратами Галичини (див.: [5; 6; 7; 8]). В даній статті піддаються дослідженню дискусійні моменти етимологізації топонімічних реліктів (германський субстрат), пропонуються і обґрунтовуються версії їх інтерпретації на історико-лінгвістичному тлі.
12.11.2010
Олег Гуцуляк: A.R.E.S. - фашизоидный проект
11.11.2010
Олег Гуцуляк: Метафізична Україна у ментальному хронотопі
Але якщо апологет російської ментальності П. Чаадаєв проголошує : “… ми не належимо ні до Заходу, ні до Сходу, і у нас нема традицій ні того, ні другого (підкреслення наше, – О.Г.) (Цит. за: [32, с.69]), то значна частина українських дослідників, починаючи з О. Кульчицького, стверджує, що в України є традиції “і того, і другого”, тобто вона така собі “північна Атропатена” – носій принципу терпимості, духовної широти.
Олег Гуцуляк: Дрєвлєправославна церква на Русі
Відомий етнолог Мурад Аджиєв на основі фактів прийшов до висновку, що Київська Русь прийняла православ'я від „дрєвлєправославної церкви”, яка вже декілька століть перед Володимиром Святим домінувала у степах України, визначалася як Скіфська єпископія і на 876 р. перебувала під юрисдикцією константинопольського патріарха. Вже в 381 р. у Царгороді відмічено присутність першого ієрарха від степових етносів Північного Причорномор’я. У 449 р. на Константинопольському соборі ця степова єпархія названа в актах офіційно “Скіфією”, а одним з її єпископів був Александр, котрий мешкав у місті Тан, що на річці Дон.
Власне в часи навали гуннів Аттіли (V ст.), якого історик Іордан “чомусь” (як це здивовано говорять історики) називає християнином, спершу у Візантії, а потім у всьому Християнському світі з'являється у церковному вжитку зображення рівнокінцевого хреста, так характерного для монотеїстичного степового культу “чоловіко–неба” Тенгрі
“… власне канон (обряди, молитви, з котрими зверталися до Творця) і привабив перших християн, обряди котрих тоді ще не оформилися. В ІІІ – ІУ століттях проповідники християнства познайомилися з релігійними обрядами степовиків, і вони виявилися їм близькі за духом”1.
Вторить М. Аджієву і Ю. Канигін: “… Хрест у ІV столітті принесли на своїх штандартах гунни, спершу на Україну, потім у Західну Європу… Перший у світі храм із хрестом на куполі побудований батьком Аттіли князем Мундіухом у 418 р. на південній околиці сучасного Києва”2. .Археологи на території Саян та Алтаю виявили надзвичайну популярність символіки хреста як у древніх культурах, так і у сучасних народностях цього регіону: “… Хрест начеб-то “огороджує” світ живих від представника жахливих надземних сил”3.
Олег Гуцуляк: Украина Святая Русь – путь от священности к святости
10.11.2010
Олег Гуцуляк: "Погибоша аки обре ..."
У VI ст. обри прийшли з Азії на землі сучасної України та на середньому Дунаї (тодішня візантійська провінція Паннонія, теперішня Угорщина) створили свою державу – Аварський каганат. Вони підкорили все Північне Причорномор’я, Півдненну Україну, витіснили тюркомовних булгар на Волгу, в Італію та Балкани, аланів– на Кавказ і слов’янські племена обклали даниною. Авари вели переможні війни з франкським та лaнгобардським королівствами, Візантією та антами. В кінці VIII ст. обри були розбиті військами Карла Великого, а в кінці IX ст. – угорцями, після чого вони не згадуються у хроніках. Як свідчить візантийський імператор Константин Багрянородний, у 805 році хорвати повстали проти авар та перетворили їх на своїх рабів.
Олег Гуцуляк: Украина - царевна у моря
Не удивительно отсюда стремление «теллурических Империй» (от Чингизхана до Жириновского) к «последнему морю», пределу окультуренного мира, где ждет неприменно награда — «царевна у моря».
08.11.2010
Олег Гуцуляк: Український солярний космізм
Теж саме, говорячи про оздоровлення всієї людської цивілізації, декларував художник і мислитель Микола Реріх, витлумачуючи поняття “культура” на основі санскриту як “культ-ура” – “поклоніння Світлу”.
07.11.2010
Олег Гуцуляк: Примордиальная традиция и Вечная Философия
ИЗНАЧАЛЬНОЕ ЗНАНИЕ
Доктрину Примордиальной Традиции сформулировал французский философ и математик Рене-Жан-Мари-Жозеф Генон (15.11.1883-7.1.1951), ученик философа-неотомиста Жака Маритена, автора фундаментального труда «Интегральный гуманизм» (другим известным его учеником и преданным другом был папа Павел VI), и мистика-эзотерика Жерара Анкосса (Папюса). Рене Генон был одно время епископом Гностической церкви под именем Тау Палингениус, но в 1930 г. принявший ислам под именем Абдель-Вахид Йахья и уехавший в Каир (Египет), породнившись с представительницей рода Фатимидов.
В дальнейшем философия традиционализма Р. Генона получила развитие в трудах его учеников, в т.ч. Фритйофа Шюона (ум. 1998), Т. Буркхардта, М. Лингза (ум. 2005), Сейида Хусейна Насра, Клаудио Мутти, Анри Корбена и др. Движение объединяет в своих рядах значительное число востоковедов и специалистов по сравнительному религиоведению Европы, Америки и мусульманских стран (О. Бакар, Р.-Ш. Каземи, Ж.-Л. Мишон, У. Стоддарт, В. Читтик, П. Лори, С. Мурата и т.д.). Фактически, ему принадлежит целая серия издательств, специализирующихся на выпуске востоковедческой и религиоведческой литературы, а также академических изданиий классических трудов традициналистской мысли («Fons Vitae», «Islamic Texts Society», «Sophia Perennis», «World Wisdom», "Sophia: Джавидан Херад» (перс. «Вечная мудрость»)).
Примордиальная Традиция - это изначальное содержание духовности, "первоначальная истина" (unevéritépremière), «изначально целостный комплекс знаний трансцендентного происхождения», впоследствии распавшееся на различные духовные традиции.
06.11.2010
Олег Гуцуляк: Метафізика Традиції
Інший термін, який тісним чином повязаний із "метафізикою", - це "трансцендентне", у перекладі з латині "за-межеве", "те, яке переходить межу".
05.11.2010
Олег Гуцуляк: Примордиальная этнология
Примордиализм утверждает, что прототипы наций и национализм существовали всегда как данность с самого начала человеческой истории. Сторонники этого направления также считают, что людям, принадлежащим к одной этнической общности, изначально и навсегда присущ некий набор культурных свойств, обусловливающих их поведение. В рамках этой теории национальная самоидентификация приобретает характер естественного закона природы.
Олег Гуцуляк: Сарматы в кельтской традиции
04.11.2010
Олег Гуцуляк: Религия дурмана: великая тайна хаомы - сомы - сумаха
Например, легенда племени зуни рассказывает, что когда-то, очень-очень давно, мальчик по имени Aнеглакья и его сестра Анеглакьяцица жили глубоко под Землей. Каждый день, выбиваясь из сил, они выбирались на поверхность и долго путешествовали, исследуя землю, осторожно наблюдая, и слушая все и вся, с чем сталкивались на своём пути. После возвращения они рассказывали матери всё, что видели. Однако, как-то, близнецы – сыновья Бога Солнца, стали подозрительными к ним, и задумались над тем, что делать с этой любознательной парочкой. Aнеглакья и его сестра были как раз на одной из таких прогулок, когда натолкнулись на сыновей Бога Солнца. Невзначай близнецы спросили их о самочувствие:
03.11.2010
Олег Гуцуляк: Субконтинент Украина
В Украине существует две нации - украЙИнцы (самоопределение - "свидоми", "щыри") и укрАинцы (самоопределение - "новоросы", "малоросы"). Для обеих их "национальная религия" воплощена в языке (соответственно - украинском и русском). Содействуют этому также "места исторической славы" (Lieux de memoire), которые сакрализируются, превращаются в "теменосы", где человек "входит в ландшафт как субъект". Для украинцев — это Софийский Собор, Золотые Ворота, Аскольдова могила, Хортица, Великий Луг, Круты, Броды, Карпаты, для русских — Севастополь, места славы русского оружия, Донбасс и тот же Софийский Собор... И этим «теменосам» соответствуют «праздники консолидации» — День Победы как этакая «Красная Пасха» , или День павших героев Крут (Берестечка, Бродов) и жертв (царизма, коммунизма) как этакая «Национальная Голгофа», с соответствующими им лейтмотивами монументального искусства.
Олег Гуцуляк: Украина: путь от Инициата к Адепту
Как на нас, возможна несколько иная визия: уход Энея с Трои — это осуществление обряда «священной весны» (ver sacrum) в честь богини Афродиты Урании, когда из этноса выделялось юношество, которое на правах отдельного этноса (клана) двигалось на колонизацию новых земель.
02.11.2010
Олег Гуцуляк: Женщины и Будда
Эта версия с превращением получила новое выражение в более позднем учении Махаяны (Большой Колесницы), которое всячески поддерживает женщин в служении буддизму и говорит, что они могут стать Буддой, оставаясь в своих женских телах. В Вималакирти-нирдеса сутре, муж Сарипутра, вечно сомневающийся в способности женщин к превращению в Будду, обсуждает этот вопрос с небесной дивой Диваканья. В ходе спора Диваканья превращает себя в Сарипутру, а его - в себя, дав ему понять, что сводить все внимание к вопросам пола - ошибка. А смена внешности женщины на внешность мужчины - ошибка, основанная на другой ошибке, то есть, ошибка вдвойне.
01.11.2010
Олег Гуцуляк: Горят листья ...: Ницше и путь
Поиск по этому блогу
Ярлыки
Гильдии
Официальный сайт и торговая площадка компании ООО НПО "Солярис-Сервис" для реализации и распространения е-товаров.
http://e-galo.ru/