30.11.2010

Олег Гуцуляк: Правда про Мамаїв Шамоту, його сина Михайла та їх далеких нащадків з роду Кият

Згідно з тюркськими легендами, саме  у
Київському печерному скиті-ханака (ханасах) у самотній келії ("саума'а"; [1]) з однодумцями ("мурідан") на певний час замешкав великий булгарський містик-дервіш, імам ("мамай") рахіб Шамс (840 р.) [2], який у 820 р. навернув чорних булгар Лівобережжя України в іслам.

Походив Шамс з роду індійського купця Синджа-дяу (Синджа-Диу, Тиньтяу), який осів у Хорезмі.  Через це всіх його нащадків прозивали "сіндійцями". Пізніше його нащадки замешкали у Хазарському каганаті, де батько Шамса мулла Габдулла був суддею (каді) мусульман Семендера та вождем антихазарського повстання в 810 р. Сам Шамс певний час був секретарем хана чорних ("північних") булгар у Балтаварі (тепер — Полтава), а опісля передав цю посаду своєму синові, народженому у Києві, — муллі Микаїлю  Башту Ібн-Шамс Тебіру, літературним псевдонімом якого було Шамсі Башту, а величним його твором, який дійшов до нас, є "Легенда про доньку Шана" ("Шанкизи дастани")

Олег Гуцуляк: Революция среднего класса невозможна

Часть
национал-демократически, либерально и либертарно настроенных мыслителей, соглашаясь с утверждениями о революционной неспособности пролетариата и «низшего класса»[1], будучи вдохновленными проектом «иранской революции» 1979 г., движущей силой трансформации считают «средний класс» общества[2], способный расторгнуть сделку по продаже гражданской души капиталистическому или социалистическому «государству-мефистофелю» (мефиц – "разрушитель" + тойфель – "лжец" на древнееврейском). Эта сделка называлась "обмен демократии на благополучие". Но благополучия, «потребительского рая» в «осажденной крепости», в которую Россия превращена «неодворянской» хунтой агрессивно-импульсивных параноиков чекистско-службистского пошибав Украине господствует такая же «банковско-медиакратическая» хунта), не получается.

29.11.2010

Олег Гуцуляк: Гуцулы - сарматского рода

Происхождение.
Название «гуцулы» происходит от осетинского (сарматского) «гыццыл» — «малый, младший», и зафиксировано письменными источниками как "гыццыл чизг/языг" — название части языгов - сарматского племени Прикарпатья и Галиции первых веков н. э., которые остались вместе с готами-грейтунгами ("малыми готами", по Иордану) и гепидами в Галиции и не приняли участие в походе сармат-алан в Европу.

В VI—VIII вв. языго-готы вошли в раннеславянское государственное образование, известное как "белые хорваты", но после отхода большинства славян этого союза на юг, на Балканы, языго-готы вошли в симбиоз с соседними пастушескими валашскими племенами, противостоя аварской и венгерской экспансиям.

В Х—XI вв. гуцулы значительно ассимилировали кочевое племя печенегов, которые были изгнаны сюда со Степи половцами (куманами), и центром которых был ныне гуцульский город Печенижин.

В 1919 г. существовала независимая Гуцульская республика.

28.11.2010

Олег Гуцуляк: Дискордианизм - "принцип пятёрки"

А. Кулаков указывает, что в 
Системе Постмодерна и обезличивания человека в чащах сетей (социальных, информационных, экономических, культурных), в ситуации «биполярной оппозиции между Сетью и Я» (М. Кастельс), важным вопросом для человека стала необходимость в идентичности, желание самоидентифицироваться с помощью определенных ценностей или признаков. Как правило в этом «абсолютном противостоянии» человек руководствуется опорой на традиционные ценности (религия, нация, природа), но сразу же оказывается в опасности быть порабощенным фундаменталистскими движениями, раскалывающих общество по принципу «мы — они».

Якобы спасение в этой ситуации — в «позитивном проекте консолидации»

27.11.2010

Олег Гуцуляк: Явище "повернення варвара (язичника)" в цивілізаційному аспекті

Активізація явищ тероризму  у світовому масштабі на початку ХХІ ст. спонукає до осмислення його  сутнісних основ, а не лише  віднесення його  до проявів
“варварських” (язичницьких) пережитків (рудиментів) у сучасній цивілізації. Тероризм слід відносити до одного з тих “знакових явищ”, що  пророкують глобальне “повернення варвара (язичника)”, неодмінне, на думку деяких дослідників, у мультикультурну та поліцентриську  постіндустріальну епоху.

Спостерігаючи за фактом вживання терміну “язичництво” (синонім – “варварство”), російський психолог Г. Ільїн прийшов до висновку, що у соціальній історії він виконує роль “цапа – відбувальника” за падіння моралі та варваризацію культури. Наприклад, у Росії знатні бояри називали “язичниками” дворян часів Петра І, стовбові дворяни – купецтво та промисловців, останні – нігілістів – різночинців, партноменклатура – енкаведистів, елітаристи – егалітаристів, містики – раціоналістів, екологи – технократів і навпаки [1] . Також “язичництвом” (“паганізмом”) визначається прогресивний розрив з будь-якими прийнятними у цивілізації правилами, критеріями, принципами та цінностями, а також потяг до експериментування та творення нових дискурсів та цінностей. Саме так усвідомлюють себе постмодерністи, які поривають з раціоцентричним дискурсом Модерну. Уперше про це проголосив Ж.-Ф. Ліотар у своїх  “Лекціях про паганізм” (напис. в 1977 р., опубл. В 1989 р. ) [2]. В умовах, коли здається справджуються пророкування про “зіткнення цивілізацій”, поняття “варвари” використовується стосовно об'єктів антитерористичних акцій, що їх проводять країни Північно-Атлантичного Альянсу — представники, в основному, цивілізації Окциденту.

Отже, термін “язичництво” (“варварство”) виникає на переломі епох, за прискорення історичного розвитку, зі зміною культурних парадигм.

Олег Гуцуляк: Радость и вина: мифо-антропологический очерк

 Мифологическое мышление предков было базировано на идее, что во время происхождения мира смешались антагонистические элементы и что самой главной задачей богов было их раздеделение [Леви-Строс К. Структурная антропология / Пер. с фр. – М.: Наука, 1982. - С.209].

Человеку, соответственно, суждено привыкнуть к этому созданному богами состоянию «разделения», узнать нормы, войти в роль.

Однако желанное человеком соединение, сцепление всего в гармонию осуществимо только в мире богов, существование которых есть гарантом безопасности от ненормированных соединений антагонистических элементов, где за каждый из них «ответственен» определенный бог (дух). Собственно в последнем и состоит сущностная идея политеизма (многобожия).

Поскольку только единство противоположностей рождает красоту, она является только, как замечает Ф. Шеллинг, совершенным взаимопроникновением или воссоединением того или другого, их неразличением, обозначающим «чудо», и которая прочувствывается потребителями искусства как «тихая преданность неизмеримому (Hingabe), успокоение в лоне мира», в поклонении пред божественным.

Искусство провозглашается соучастием в божественных идеях, а причастность к нему — продуктом божественной благодати (харизмы), её «эманацией» (Ausfluss) в виде идей, которые суть образы божественного, но когда они рассматриваются реально — они сущие боги мифологических исканий [Нарский И.С. Западноевропейская философия ХІХ века. — М.: Высш.шк., 1976. — С.233-234].

26.11.2010

Олег Гуцуляк: Социал-капитализм как диалектическое единство противоположностей?

Аналитики группы «Калита-Финанс» Дмитрий Голубовский и Даниил Липовой предложили «социал-капитализм» как третий, «диалектический» вариант выхода из коллизии противостояния двух экономических систем: «...Социализм, или, если угодно, планово-социальный капитализм, в чистом виде есть прямая противоположность капитализму либеральному, практически – его диалектическое отражение. А значит, возможен и диалектический синтез двух систем! Все, что нужно для осуществления такого синтеза – это создать в либеральной капиталистической экономике институциональные механизмы перераспределения инвестиций в долгосрочную государственную инфраструктуру! В этом синтезе – выход из противоречий для обеих социально-экономических систем , и он может быть реализован в рамках модели социал-демократической республики, с сильным государственным сектором и развитыми механизмами общественной собственности. В классической капиталистической экономике проблема дефицита спроса пытаются решать путем стимулирования этого спроса, через субсидии или кредитование, но это – не выход, как можно убедиться сегодня на примере кризиса, разразившегося в США. Выход не в том, чтобы изымаемые государством в виде налогов доходы перераспределялись обратно непосредственно в карман потребителя. Выход в том, чтобы эти доходы инвестировались в долгосрочные и масштабные инфраструктурные проекты, которые могут быть и убыточными сами по себе, но создание которых существенно повышает качество жизни народа в будущем, а использование этой инфраструктуры частной капиталистической инициативой приводит к возвратному росту ВВП и потребительского рынка ...

25.11.2010

Олег Гуцуляк: В поисках революционного "коагулята"

Борис Парамонов
высказал мнение о том, что неправильной будет некритическая трактовка пролетариата или «среднего класса» в качестве некоего мессии, что нужно избежать подмены эмпирической реальности рабочего или менеджера метаисторическим концептом [Парамонов Б. МЖ: Мужчины и женщины. – М.: АСТ; АСТ Москва, 2010. – С.453]. Поэтому, пересказывая и цитируя автора книги «Истинно верующий» Эрика Хоффера, он находит «революционный класс» в несколько ином месте: «... революции не производят люди голодные, их производят люди, так сказать, средней сытости [выделено нами, – О.Г.], но психологически ущемленные: то, что он называет mistifits, неудачники. В интересующем нас русском контексте – это и есть разночинцы. Важнейшими подстрекателями массовых движений становятся малоодаренные интеллектуалы – non-creative men of words. Это как раз тип Чернышевского. У Хоффера к этому типу отнесены Ленин, Муссолини, Гитлер...

24.11.2010

Олег Гуцуляк: Изначально ложный посыл Дугина

Быть апологетом такой
«революции третьего пути» претендует идеолог российского неоевразийства и старообрядец Александр Дугин. «...Уже в 2001 году в программе ОПОД «Евразия» упоминались политические и экономические  аспекты  проектируемой  империи. В  программе  выдвигалось  положение о «евразийском центризме» — сбивающей с толку концепции, в которой «социальная справедливость и социальная экономика» смешиваются с «ценностным консерватизмом  и  культурным  традиционализмом» «консервативной  революции». В сущности, данная концепция является комбинацией левой экономики и правой политики.

23.11.2010

Олег Гуцуляк: Киев - это Азиатский Рим?

Если следовать утверждениям А. Тойнби, у нас господствует ныне ситуация: если украиноязычные граждане бывшего УССР всё же добились независимой от Москвы державы со столицей в Киеве , то теперь проблемма состоит в том,
какой "внутренний пролетариат" новой Украины — русскоязычный («укрАинцы») или украиноязычный («украЙИнци») — создатут т.н. "церковь" "религии высшего порядка".

"Церковь религии высшего порядка", по А. Тойнби, являет собой аналог "куколки", из которой предыдущая цивилизация возрождается в последующей. Что-то аналогичное тому, как после сорокалетнего Исхода евреев из Египта (Пасха) и жизни в пустыне Синая евреи получили Закон (Симхат Тора) от консорции "Медный Змей", победившего консорцию "Золотого Тельца" (по убеждению некоторых ученых, объединявших не иудейские, а именно другие семитические этносы, вышедшие вместе с евреями из Египта).

То есть существует историософская проблема — какая цивилизация "возродится" — "Россия-Тартария" (с её архетипом "Странствующего царства") или "Украина-Сарматия" (с архетипом "Заветного царства").

Содействуют этому также "места исторической славы" (Lieux de memoire), которые сакрализируются, превращаются в "теменосы", где человек "входит в ландшафт как субъект".

22.11.2010

Олег Гуцуляк - Алексей Ильинов: Тайна Фай Родис (диалог)

Диалог об тайне образа Фай Родис в романе Ивана Ефремова "Час Быка"

Алексей Ильинов:

По сути, Фай Родис - Раджа-Йог, чьи сверхчеловеческие способности особенно развиты. Ноосфера для неё - это гармоничная среда обитания. Но только и сверхспособности Раджа-Йога могут однажды "дать сбой" в инфернальном мире, где страдание, горе и всеохватная ненависть чувствуются особенно остро, ощущаются буквально всеми фибрами неспокойной души. Если кто помнит финал "Часа Быка", то там Фай Родис приносит себя в жертву ради того, чтобы человечество планеты Торманс - Ян-Ях сумело вырваться из плена Инферно. И, вроде бы, она могла бы запросто "разметать врагов", но, тем не менее, гибнет. Почему? Одна из причин, как объясняет Ефремов, это то, что её "богочеловеческая сущность" испытала на себе все муки рода человеческого.

Олег Гуцуляк: Нейт и Атлантида

Согласно финикийским представлениям
женой Ваала (Баала, Бела) была воинственная Анат, которую египтяне называли Нейт, греки - Афина (Атена), а германцы чтили как женоподобного Одина. Нейт египтяне награждали эпитетом "Та, которая открывает пути (на запад)". Её культ был господствующим в Египте в VІІ-VІ вв. до хр.э., т.е. тогда, когда из Египта переселились несколько колен Израиля — герои "Книги Мормона", узнавшие от жрецов богини Нейт о земле за Океаном.

Именно Геродот в своей "Истории" (Кн. 2, 59) рассказывает об отождествлении египетской Нейт с греческой Афиной (Атеной), а таким образом не удивительно, что жрецы Нейт рассказали архонту города Афины Солону древнюю таинственную легенду о победе афинян (т.е. последователей культа Нейт-Анат, жены Бела-Ваала) над атлантами, почитающими морского бога Посейдона, ведь по мифологии финикийцев именно Анат побеждает демонических морских существ Йамму ("море"),

21.11.2010

Олег Гуцуляк: Історіософія кенозису України Русі

Господь карає не лише грішників, але й землі, які вони населяють – „б'є по площині”:
„…Земли же согрешивши котории любо, казнить Богъ смертью, ли градомъ, ли наведеньемъ поганых, ли ведромъ, ли гусеницею, ли иными казньми…”.

Карає як Отець відступаючих від нього, щоб врятувати їх, привести до істини: „…Себто есть батогъ Его, да негли встятувшеся вспомянемъся от злого пути своего…”.

Безумовно, гріхом, за яким Русь зазнала такої страшної кари як навалу степових орд “агарян” (монголо–татар), був відхід руських церковних ієрархів від великокнязівської влади, зумовлений прагненням “славитися” – здобути владу, аналогічну до тієї, яку має на Заході римо-католицька церква.

Проти цього “марнославства” та шукання ієрархами влади рішуче виступав пресвітер Фома Любимич. І перед ним змушений був оправдуватися у своєму “Посланні” навіть сам київський митрополит Климент Смолятич, зазначаючи, що владу він має з волі Божої, а отже, безглуздо противитися їй.

Олег Гуцуляк: Інтровертний та екстровертний аспекти української ментальності

В статті розглядається наявність в українській ментальності двох аспектів – «буддисько-інтровертного» («аполлонічного») та «лицарсько-екстровертного» («фаустівського»), носіями яких є відповідні локуси – «село» та «місто», «культура» і «цивілізація». Дані аспекти не ворогують між собою (як вважають представники традиційного просвітянсько-заповідального дискурсу), а
діалектично  взаємодіють один з одним як принципи «інь-ян» («ха-тха») і власне внаслідок цієї взаємодії етнос розвивається психологічно, будучи спроможним давати відповіді на виклики історії і породжуючи «нову  діалектичну якість» буття. Також розглядається генеза протистояння інтроветного та екстровертного аспектів через призму домінування різних сенсорних типів світосприйняття і показано можливість для українського етносу взяти участь у місії здійснення їх «примирення» шляхом інтимної діалектики цисцендентного (людина) і трансцендентного (буття).

Ключові слова: інтровертність, екстровертність, менталітет, буття, сенсорика, аполлонічна культура, фаустівська культура, ментальність, менталітет, психологія етносу.

Задаючись проблемою  пошуку відповіді на пояснення причин кризового становища сучасної України, як правило, «цапом-відбувайлом» стає притаманна українцям  ментальність — «архетипна соціопсихологічна характеристика етносу» [32, 6], тобто сукупність готовності, настанов та наперед відданих переваг діяти, мислити та сприймати певним чином, «своєрідна соціокультурна програма напівусвідомленої, а тому значною мірою автоматизованої поведінки індивідів, груп, етносів [35, 60].  Конкретніше — її інтровертний (варіанти: інтровертивний, інтроверсивний; від ad intra «всередину») тип. Йому притаманна зосередженість особи на фактах і проблемах внутрішнього, особистісно-індивідуального світу  [7, 94].

Олег Гуцуляк: Дихотомія «Свобода - Необхідність» у спробах визначення сутності неоязичництва

Дихотомія  «Свобода -  Необхідність»  у спробах визначення сутності неоязичництва

В історіографії сучасних світоглядних течій існує  погляд, за яким терміном «неоязичництво» позначаються   ті  ідейні течії, що ставлять за основу світового процесу якусь Абсолютну Необхідність (Невідворотність, Неминучість) як безлику долю світу, що відповідає найдавнішим, ще язичницьким , поглядам людини [1,c.156].

Неоязичництво – це, начебто, “сонне буття, підпорядкованість Іншому. Це невизначеність свого шляху і небажання вибору. Це оп'яніння несвободою. Це насолода від відсутності відповідальності” [1,c.26]. Н. Хамітов ставить знак рівності між неоязичництвом та “буденним буттям” як підкоренню Іншому та іншим, як  невизначеності власного шляху та небажання вибору

Олег Гуцуляк: Третья Хазария под инверсионным взрывом

Вследствии своей
инициатической истории Украина приобрела именно статус консорции («нации») со своей "богиней-покровительницей": Майдан (иранское "круг") как Новый Акрополь ("полис" — "город", "держава", "территория", "акро" —  не только "верхний", но и "крайний"), а её богиня — Афина Демократия, то есть "соучастие народа в своей собственной судьбе" (А. Мюллер ван дер Брук[1], “res publica omnium bonorum” («общее дело всех честных»).

20.11.2010

Олег Гуцуляк: Червона Русь і Біла Хорватія

Щодо
поняття Галичини як “Червона Русь”, то вважаємо, що це визначення західних територій, заселених русичами, виникло на основі переосмислення в книжній культурі Русі назви “земля Червенських городів”, оскільки, начебто, центром її було місто Червен, проте його локалізація досі невідома (Я. Пастернак ототожнив його з с. Чермном на Грубешівщині, а Л. Леже – з с. Червоногородом Заліщицького р-ну Тернопільщини[i]). Відбулося, можливо, це за аналогією з осмисленням дубровницько-чорногорської Хорватії як Crvena Hrvatska (Croatia Rubea), перша згадка якої датується ХІІ ст.[ii], в той час як визначення „Червона Русь” (Russia Rubra > Rus Czerwona) фіксується вперше польськими джерелами в XV ст. З причини, що у просторовому коді червоному кольору відповідає поріг будинку, ворота, берег ріки, гора, камінь

Олег Гуцуляк: Бурштиновий шлях: Гласісвеллюм в історії Східної Європи раннього Середньовіччя

Бурштиновий шлях: Гласісвеллюм в історії Східної Європи раннього Середньовіччя

В четверій чверті VІ ст. над теперішнім польським Примор'ям Балтики — “Бурштиновим полем” (Гласісвеллюм) — втратили контроль готи, що об'єдналися довкола Хрольва Кракі (“Жердинка”) з роду Хельгі Скйольдунга, і їх замінили інші скандінавські племена — носії системи торговельних факторій (emporia), що називалися “віками” (наприклад, відомою емпорією на шведському березі була Бірка, а на Курземському побережжі Прибалтики — шведсько-готландська колонія Гробіні, 650-800 рр.), а приналежні до цієї системи – “вікінгами”. Об'єднав вікінгів– гадбардів (дв.-англ. heado-beardan) Інгельд з Бардовіку[1]. Але в 568 р. прихід авар у Паннонію перекрив “шлях бурштину” до Аквілеї в Адріатиці по Віслі (Вістулі)[2]. Також союзниками авар виступили, на думку Л. Гумільова,   серби – ободрити, які із гір сучасної Саксонії переселилися в Іллірію і завоювали її північну частину, залишивши іллірійцям тільки недоступні гори сучасної Албанії

19.11.2010

Олег Гуцуляк: Прийняття християнства князями Аскольдом і Діром

У 874 році
київський правитель Аскольд здійснив військовий похід на столицю Візантії Константинополь. Під час нього загинув, за грецькими джерелами, його син, а сам Аскольд приймає християнство. Проте охрещують його не греки, а місіонери римського обряду, підпорядковані тодішньому єпископському центрові у Хорватії (Іллірії) у місті Нін. Приймає київський князь християнство з франко–аквілейським колом святих та франськими іменами перших священників (Ольма – Алеман). Ім'я при хрещенні обирає Миколай, в пам'ять римського понтифіка Миколи І Великого (858–867 рр.). У Константинополі на часі походу русів патріархом був союзник цього папи Ігнатій (25.09. 867 – 23.11. 877), проти якого і закликав русів, можливо, його суперник – попередник (до 867 року) та наступник (після 879 року) на патріаршому престолі Фотій, ворог візантійського імператора–римофіла Василія Македонця (868–886), балканського слов'янина за походженням та вихованця власне католицьких місіонерів з Ірландії,

Олег Гуцуляк: Таємниця святого Войцеха (до проблеми реконструкції генези першопредка-тотема праслов’ян)

Таємниця святого Войцеха  (до проблеми реконструкції генези першопредка-тотема праслов’ян)

У міфогенетичній легенді балтійських пруссів розповідається про двох братів–близнюків — Відевута (Вейдевута) і Брутена. Перший був у балто-пруському культовому центрі Ромове обраний королем (потім він поділив своє королівство між дванадцятьма синами, а нащадок його четвертого сина Недрона — володар Судовії, Самогітії, Литви та інших земель — Гланда Камбіла Дівонович, будучи переможений німецькими мечоносцями, виїхав зі своєю ріднею та підданими під покровительство Олександра Невського та охрещений як Іоанн[1]), а Брутен (Прутено) встановив у 305 р. ідоли двох богів–близнюків Патолса і Потрімпса (Трімпса) та бога грому Перкунаса, і під іменем Кріве–Крівайтіса став першим верховним жерцем. Литовське передання називає Кріве-Крівайтіса батьком Ліздейки, якого підкидають в орлине гніздо, де його знаходить литовський князь Гедемінас. Ліздейкас також приймає ім’я Кріве–Крівайтіс, стає тлумачем снів та родоначальником роду Радзивілів.

Вважається, що мотив “підкидання хлопчика в орлине гніздо” та “дар передбачення” є стійкою ознакою міфів про виховання шаманів[2].

18.11.2010

Олег Гуцуляк: Сонячна онтофанічна сакральність українського народу

Сонячна онтофанічна сакральність як базова духовна цінність українського народу

Не слід дивуватися прийняттю "на ура!" "начебто-гуцульських" "Диких танців" Руслани Лижичко, закріплене її перемогою на Євробаченні 2004 року, а також впевнене крокування мелодекламаційних проектів Валерія Меладзе "ВІА Гра", Марійки Бурмаки та "Вєрки Сердючки". Вони виконують в українському суспільстві не соціальну функцію "попси", а саме шаманства, явища духовного, хоча й дещо єретичного, є одкровенням сонячної онтофанічної (2) сакральності у нашому профанічному, десакралізованому світі, в епоху "рожевого голокосту" душі та випаровування тонкого досвіду глибинного сприйняття світу.

17.11.2010

Олег Гуцуляк, Петро Дрогомирецький: Пророк у поемі "Мойсей" Івана Франка

Пророк у поемі Івана Франка "Мойсей": філософсько-наративний аспект у сьогоденні

Як і батьків, провідників нації не вибирають, їх дає Господь. Заповітним пророком юдеям був посланий Мойсей. На заплутаних і туманних перепутях Україна також сподівалася на свого Провідника. І Провидіння явило генія – Івана Франка, провідника, якого Галичина спочатку і не розгледіла, сумнівалася, не довіряла, хоч він десятиліттями вів її – розшарпану, убогу і змучену – на шлях Поступу і Правди.

Щоб українці зрозуміли і осягнули  велику зреченість себе, надлюдський труд, Франко поклав перед очі української нації біблійну постать Мойсея, яка своїми вимірами гідно співвідносилась із постаттю титана думки й праці. Іван Франко у передмові до поеми “Мойсей” стверджує, що канва твору запозичена з Біблії

Олег Гуцуляк: Модальность грядущего Rubedo

Великая тайна посвящения:
грядущий аватара Вишну — красный Калки на белом коне.

Красный плащ Георгия Победоносца и его белый конь — цветовые доминанты известной иконы «Чудо Георгия о змие». В самом понятии же «красное» совмещаются значения красного и белого (светлого) через тему страдания как критерия святости. Красное соотносится к миру земному, белое же — земное воплощение мира духовного.

Красная Пасха в христианстве — это «Великое Да!» миру. «… День имеет два устойчивых эпитета в народной культуре — красный и белый, и оба, оказывается, вначале были равны, ибо оба восходят к богу Яриле, покровителю солнца, огня. Белый и красный — символы красоты, но белый еще и символ любви — мыть бело значит «любить». Красный — не только красивый, но и яркий, связанный с огнем»

16.11.2010

Олег Гуцуляк: Кельтський слід в історії слов'ян

 
Олег Гуцуляк. Кельтський слід в історії слов'ян (попередні зауваги)

В цій статті розглядаються етнічний, релігійний, лінгвістичний та археологічний аспекти кельтського субстрату праслов’ян, його домінуючу роль в часі формування слов’янської ідентичності. Аналізується обширний лексичний, топонімічний та міфологічний матеріал, пропонуються оригінальні та гіпотетичні версії щодо ранньої етнічної історії українців.

Ключові слова: кельти, прасловяни, галли, білінгвізм, ономастика, топонімія, Галичина, костобоки, котіни, дуліби, фракійці, віктогали, сігіни, чоловічі союзи, культ карго.

1.

Дослідники нещодавно в повний голос почали говорити про різноетнічні субстратні, адстратні та суперстратні елементи в мові та духовній культурі слов’ян. Значна частина слов’янської лексики добре етимологізується на грунті германських і кельтських мов, в той час як у праслов’янській вона стоїть ізольовано.

15.11.2010

Олег Гуцуляк та ін.: Королівство священних вершин

О.Б. Гуцуляк,
П.П. Дрогомирецький, Б.П. Томенчук

Королівство священних вершин (Scando-Slavica у Верхньому Подністров'ї)

У  цій статті розглядається етнічний, археологічний та лінгвістичний аспекти  історії Галичини, аналізується міфологічна компонента щодо літописного переказу про Галичину могилу, пропонуються оригінальні та гіпотетичні версії щодо раннього середньовіччя України.

Ключові слова: Галичина, Галичина могила, інтронізація, готи,  кельти, іллірійці,  фракійці, Карпати, кавари, слов’яни, варяги, ономастика.

1.

Невже забув літописець свою обіцянку розповісти про Галичину могилу  (одинокий курган на південному майданчику Крилоського городища в урочищі Качків [*]) та заснування Галича? Чи ми просто не зрозуміли його, а сама відповідь проступає між рядками?

14.11.2010

Олег Гуцуляк: Україна священних могил

Україна священних могил і Золоте царство богів та героїв:
порівняльно-міфологічний аналіз
1.

В архаїчних цивілізаціях люди уявляли землю у формі кола (orbis terrarum, heimskringla, niwf), а в його центрі вони розташовували себе, свій рід (плем'я), свою територію, країну, огороджену з усіх боків водами, лісами та горами. Коло було символом, ідеограмою самообмеження себе у своїй обмеженості та поодинокості. Воно було світлим і приємним, що протиставлялося чужому та сумнівному оточенню. Етнологія цей феномен визначає як “коло трайбаліста” (від англ. tribe “племя”, “клан”, “компанія”; пор. з церковно-слов. “требище” – “приятельство”). Коло обмежує внутрішній кінечний простір, але коловий рух, який утворює цей простір, потенційно безкінечний. Більш повне втілення ідея кола знаходить у часовому плані (хронотопі) – циклічній концепції часу. Добовий та річний колообіг сонця поєднав циклічність часу з циклічністю простору

13.11.2010

Олег Гуцуляк, Петро Дрогомирецький: Германський субстрат в Галичині

Олег Гуцуляк, Петро Дрогомирецький

До етимологічних інтерпретацій топонімікону Давнього Галича: германський субстрат

Енергетика таїни етимологічної топонімії з однаковою силою, як знаджує  можливістю довести і пояснити загадкову назву досліджуваного об’єкту, так і безжально відштовхує «незговірливістю» відслонити, відкрити і добутися до глибинних джерел їх походження. Ми намагаємося розглянути ряд географічних назв германського, кельтського та іллірійсько-фракійського походження, що є давніми топонімічними субстратами Галичини (див.: [5; 6; 7; 8]). В даній статті піддаються дослідженню дискусійні моменти етимологізації топонімічних реліктів (германський субстрат), пропонуються і обґрунтовуються версії їх інтерпретації на історико-лінгвістичному тлі.

12.11.2010

Олег Гуцуляк: A.R.E.S. - фашизоидный проект

Фашизоидную позицию «реставрации античности» представляет возникшее во Флоренции (Италия) «новоправое» международное Движение A.R.E.S. (Armis Renassens Eugenous Societas), московское отделение которого возглавляет Евгений Световидов (http://www.aristocratia.org), декларирующим право на власть только для «новой аристократии»«аристократии духа», т.е. культурно и интеллектуально развитых, волевых виталистически-ориентированных субъектов, которые руководствуются принципами «морали господ» и «… не подменяют действительность высосанным из пальца потусторонним миром»

11.11.2010

Олег Гуцуляк: Метафізична Україна у ментальному хронотопі

Вважається, що основною ознакою нації є її 
ментальність (сукупність настанов та нахилів діяти, мислити та сприймати певним чином; своєрідна соціокультурна програма, що напівусвідомлена, а тому значною мірою є автентичною поведінкою індивідів, груп, етносів). Для  української ментальності  характерне, на думку Дм. Чижевського, «… «крейсування»  між   різними   берегами   духу» [26, с.104], між окцидентальним ordo  (порядок життя і думки) та орієнтальним «орда» (сваволя життя і думки).

Але якщо апологет російської ментальності П. Чаадаєв проголошує : “… ми не належимо ні до Заходу, ні до Сходу, і у нас  нема   традицій   ні   того,  ні   другого (підкреслення наше, – О.Г.) (Цит. за: [32, с.69]),  то значна частина українських дослідників, починаючи з О. Кульчицького, стверджує, що в України є традиції “і того, і другого, тобто вона така собі “північна Атропатена” – носій принципу терпимості, духовної широти.

Олег Гуцуляк: Дрєвлєправославна церква на Русі

 

Відомий   етнолог Мурад Аджиєв на основі фактів прийшов до висновку, що Київська Русь прийняла православ'я від „дрєвлєправославної церкви”, яка вже декілька століть перед Володимиром Святим домінувала у степах України, визначалася як Скіфська єпископія і на 876 р. перебувала під юрисдикцією константинопольського патріарха. Вже в 381 р. у Царгороді відмічено присутність першого ієрарха від степових етносів Північного Причорномор’я. У 449 р. на Константинопольському соборі ця степова єпархія названа  в актах офіційно “Скіфією”, а одним з її єпископів був Александр, котрий мешкав у місті Тан, що на річці Дон.

Власне в часи навали гуннів Аттіли (V ст.), якого історик Іордан “чомусь” (як це здивовано говорять історики) називає християнином, спершу у Візантії, а потім у всьому Християнському світі з'являється у церковному вжитку зображення рівнокінцевого хреста, так характерного для монотеїстичного степового культу “чоловіко–неба” Тенгрі

“… власне канон (обряди, молитви, з котрими зверталися до Творця) і привабив перших християн, обряди котрих тоді ще не оформилися. В ІІІ – ІУ століттях проповідники християнства познайомилися з релігійними обрядами степовиків, і вони виявилися їм близькі за духом”1.

Вторить М. Аджієву і Ю. Канигін: “… Хрест у ІV столітті  принесли на своїх штандартах гунни, спершу на Україну, потім у Західну Європу… Перший у світі храм із  хрестом на куполі побудований батьком Аттіли князем Мундіухом у 418 р. на південній околиці сучасного Києва”2. .Археологи на території Саян та Алтаю виявили надзвичайну популярність символіки хреста як у древніх культурах, так і у сучасних народностях цього регіону: “… Хрест начеб-то “огороджує” світ живих від представника жахливих надземних сил”3.

Олег Гуцуляк: Украина Святая Русь – путь от священности к святости

В представлении индо-европейских народов культурное пространство человека со всех сторон мыслилось окруженным чужим, неорганизованным (т.е. хаотическим) миром, который постоянно стремился поглотить культурный мир. Поэтому человек постоянно находился в борьбе за поддержание порядка в своем мире и, следовательно, за охрану границы между двумя мирами: "... 
Архаический индоевропейский ритуальный правитель выступал в роли вождя, отделявшего организованный космос от предшествующего творению хаоса. Эта идея регулярного повторения акта творения пронизывала главные ритуалы годового цикла, в которых правитель играл главную роль»

10.11.2010

Олег Гуцуляк: "Погибоша аки обре ..."

Про таємниче плем’я
аварів, відомих на Русі під іменем обри, нам відомо з численних історичних романів та повістей. Вони були ядром великого військово-політичного союзу кочових племен тюркського походження.

У VI ст. обри прийшли з Азії на землі сучасної України та на середньому Дунаї  (тодішня візантійська провінція Паннонія, теперішня Угорщина) створили свою державу – Аварський каганат. Вони підкорили все Північне Причорномор’я, Півдненну Україну, витіснили тюркомовних булгар на Волгу, в Італію та Балкани, аланів– на Кавказ і слов’янські племена обклали даниною. Авари вели переможні війни з франкським та лaнгобардським королівствами, Візантією та антами. В кінці VIII ст. обри були розбиті військами Карла Великого, а в кінці IX ст. – угорцями, після чого вони не згадуються у хроніках. Як свідчить візантийський імператор Константин Багрянородний, у 805 році хорвати повстали проти авар та перетворили їх на своїх рабів.

Олег Гуцуляк: Украина - царевна у моря

Общеизвестно, что во многих
обрядах посвящения в мистериальную тайну акт включения неофита в «братство/союз/клан» состоит в испитии освященной воды [Геннеп А. ван. Обряды перехода. Систематическое изучение обрядов. — М., 1999. — С.92]. Это символизирует смену коннотатов практики [Иваненко А. Ислам в 21 веке: угроза иле перспектива // ИА «Росбалт». — 2005. — 4 июн.] — им избирается «Другой» («свой бог») и, таким образом, вполне возможно превратить в мишень общество (рекетировать его, умыкать девушек у водоёмов, даже устраивать настоящую охоту на «непосвященных»-илотов и пр.).

Не удивительно отсюда стремление «теллурических Империй» (от Чингизхана до Жириновского) к «последнему морю», пределу окультуренного мира, где ждет неприменно награда — «царевна у моря».

08.11.2010

Олег Гуцуляк: Український солярний космізм

Для
боротьби з силами хаосу, з духом Руїни і поганьблення національних цінностей багатьма українськими мислителями зауважується, що національну ідею треба шукати на рівні культури. Вона “розлита” в культурі й становить собою її життєву систему,  що “… має бути повернена вся багатогранна система української культури, тобто правдива віра українського міту” [1, 77].

Теж саме, говорячи про оздоровлення всієї людської цивілізації, декларував  художник і мислитель Микола Реріх,  витлумачуючи поняття “культура” на основі санскриту як “культ-ура” – “поклоніння Світлу”.

07.11.2010

Олег Гуцуляк: Примордиальная традиция и Вечная Философия

Примордиализм (Primordialis -"Первоначальный")
— философская историко-культурологическая и социальная доктрина, базирующаяся на учении представителей школы "философии (примордиального) традиционализма".

ИЗНАЧАЛЬНОЕ ЗНАНИЕ

Доктрину Примордиальной Традиции сформулировал французский философ и математик  Рене-Жан-Мари-Жозеф Генон (15.11.1883-7.1.1951), ученик философа-неотомиста Жака Маритена, автора фундаментального труда «Интегральный гуманизм» (другим известным его учеником и преданным другом был папа Павел VI),  и мистика-эзотерика Жерара Анкосса (Папюса). Рене Генон был одно время епископом Гностической церкви под именем Тау Палингениус, но в 1930 г. принявший ислам под именем Абдель-Вахид Йахья и уехавший в Каир (Египет), породнившись с представительницей рода Фатимидов.

В дальнейшем философия традиционализма Р. Генона получила  развитие в трудах его учеников, в т.ч. Фритйофа  Шюона (ум. 1998), Т. Буркхардта, М. Лингза (ум. 2005), Сейида Хусейна Насра, Клаудио Мутти, Анри Корбена и др. Движение объединяет в своих рядах значительное число востоковедов и специалистов по сравнительному религиоведению Европы, Америки и мусульманских стран (О. Бакар, Р.-Ш. Каземи, Ж.-Л. Мишон, У. Стоддарт, В. Читтик, П. Лори, С. Мурата и т.д.). Фактически, ему принадлежит целая серия издательств, специализирующихся на выпуске востоковедческой и религиоведческой литературы, а также академических изданиий классических трудов традициналистской мысли («Fons Vitae», «Islamic Texts Society», «Sophia Perennis», «World Wisdom», "Sophia: Джавидан Херад» (перс. «Вечная мудрость»)).

Примордиальная Традиция - это изначальное содержание духовности, "первоначальная истина" (unevéritépremière), «изначально целостный комплекс знаний трансцендентного происхождения», впоследствии распавшееся на различные духовные традиции.

06.11.2010

Олег Гуцуляк: Метафізика Традиції

 Метафізика
в найбільш повному і найбільш всеохопоному розумінні цього слова є абсолютне, неминаюче бачення всіх аспектів реальності з позицій Істинного Першоначала, Першопринципу. "Метафізичними" у суворому розуміні можна назвати тільки ті рівні, котрі розташовані за межею Фізики, а фізика (грецьке "фюсіс") позначало Природу (Natura), тобто галузі Буття, які піддаються закону Народження і Смерті, тобто сфери Становлення. Сам термін "метафізика" вже несе у собі певний негативний сенс, бо в ньому акцентується не сфера реальності сама по собі, у своїй позитивній, стверджувальній якості, а подолання і навіть заперечення сфери, яку називають "фізикою". Отже, термін "метафізика" вказує на ті сфери, котрі досконалим чином переважають галузь всього Становлення, всієї Природи.

Інший термін, який тісним чином повязаний із "метафізикою", - це "трансцендентне", у перекладі з латині "за-межеве", "те, яке переходить межу".

05.11.2010

Олег Гуцуляк: Примордиальная этнология

Примордиальная этнология
- одно из научных направлений в этнологии, рассматривающее этнос как изначальное (примордиальное) и неизменное объединение людей с определенными(субстратными) признаками (крови, расы, ландшафта, языка) .

Примордиализм утверждает, что прототипы наций и национализм существовали всегда как данность с самого начала человеческой истории. Сторонники этого направления также считают, что людям, принадлежащим к одной этнической общности, изначально и навсегда присущ некий набор культурных свойств, обусловливающих их поведение. В рамках этой теории национальная самоидентификация приобретает характер естественного закона природы.

Олег Гуцуляк: Сарматы в кельтской традиции

Сарматы
от начала появления на европейской арене славились как умелые воины. Овидий, который наблюдал сарматов непосредственно в дельте Дуная, говорил о том, что между ними нет ни одного, кто бы не носил бы лук и синих от змеиного яда стрел [Овидий, V, 7, 12-20]. О "бросающем огромное копье сармате" пишет Валерий Флакк [Флакк, "Аргонавтика", VI, 162], об их воинственности — Либаний: "народ кровожадный и посвященный Арею, который считает спокойствие за несчастье". "Сарматы не живут в городах и даже не имеют постоянных мест проживания, они вечно живут лагерем, перевозя свое имущество и богатство туда, куда привлекают их лучшие пастбища или заставляют … враги; племя воинственное, свободное, непокорное и к том у же жестокое и безжалостное, что даже женщины воюют наравне с мужчинами" [Помпоний Мела, III, 33] [см.: Ковалевская В. Б. Кавказ и аланы: Века и народы. — М.: Наука, Гл.ред.восточ.лит-ры, 1984. — С. 78-79]. Кроме того, как замечает Иордан, у сарматов был обычай носить именно германские имена [“Getica”, 58], а сарматки славились своей воинственностью и ездой верхом рядом с мужчинами

04.11.2010

Олег Гуцуляк: Религия дурмана: великая тайна хаомы - сомы - сумаха

Инвариантом 
«потери рая» человечеством есть «потеря визионерских способностей, существовавших у древних», которые можно иногда приобрести с помощью определенного зелья – «дурмана»[1].

Например, легенда племени зуни рассказывает, что когда-то, очень-очень давно, мальчик по имени Aнеглакья и его сестра Анеглакьяцица жили глубоко под Землей. Каждый день, выбиваясь из сил, они выбирались на поверхность и долго путешествовали, исследуя землю, осторожно наблюдая, и слушая все и вся, с чем сталкивались на своём пути. После возвращения они рассказывали матери всё, что видели. Однако, как-то, близнецы – сыновья Бога Солнца, стали подозрительными к ним, и задумались над тем, что делать с этой любознательной парочкой. Aнеглакья и его сестра были как раз на одной из таких прогулок, когда натолкнулись на сыновей Бога Солнца. Невзначай близнецы спросили их о самочувствие:

03.11.2010

Олег Гуцуляк: Субконтинент Украина

По существу, выборы-2010 г. в Украине чётко подтвердили утверждение украинского писателя Павла Загребельного, что 
Украина является "цивилизационным суб-континентом" (по аналогии с Индостаном), где практически сложилось две нации ("этнократоны"). И размежевание между ними происходит по древней границе Киевской Руси - границе лесостепи и степи, старой, материнской (Запад и Север), и новой, колонистской (Юг и Юго-Восток), областью.

В Украине существует две нации - украЙИнцы (самоопределение - "свидоми", "щыри") и укрАинцы (самоопределение - "новоросы", "малоросы"). Для обеих их "национальная религия" воплощена в языке (соответственно - украинском и русском). Содействуют этому также "места исторической славы" (Lieux de memoire), которые сакрализируются, превращаются в "теменосы", где человек "входит в ландшафт как субъект". Для украинцев — это Софийский Собор, Золотые Ворота, Аскольдова могила, Хортица, Великий Луг, Круты, Броды, Карпаты, для русских — Севастополь, места славы русского оружия, Донбасс и тот же Софийский Собор... И этим «теменосам» соответствуют «праздники консолидации» — День Победы как этакая «Красная Пасха» , или День павших героев Крут (Берестечка, Бродов) и жертв (царизма, коммунизма) как этакая «Национальная Голгофа», с соответствующими им лейтмотивами монументального искусства.

Олег Гуцуляк: Украина: путь от Инициата к Адепту

Как-то прошло мимо обывательского внимания предложенное в телепрограмме «Телемания» «швармером» Олесем Бузыною перепрочтение «Энеиды» Ивана Котляревского (которую, кстати, взял в свою библиотеку сосланный на остров Святой Елены Наполеон): да,
Украина (Сечь) — это Троя, порабощенная русским царизмом, но одновременно это и Троя основателей Римской империи — Энея, Низа и Эвриала (а не расслабленного «просвитянского» Приама и «нового» троянца Париса). Именно Иван Котляревский пошёл путём испанского «гонгориста» С.Х. Поло де Медина, прославившегося бурлескным переделыванием античных сюжетов и этим воодушевляя христиан Реконкисты на борьбу с «муринцами».

Как на нас, возможна несколько иная визия: уход Энея с Трои — это осуществление обряда «священной весны» (ver sacrum) в честь богини Афродиты Урании, когда из этноса выделялось юношество, которое на правах отдельного этноса (клана) двигалось на колонизацию новых земель.

02.11.2010

Олег Гуцуляк: Женщины и Будда

Классическая "Лотосовая сутра" приводит историю о превращениях
8-летней Драконовой девочки, легко постигшей учение Будды. Когда ретивые буддисты оспорили ее способность достичь состояния Будды, девочка вмиг обратилась в драгоценный камень, в 3000 раз драгоценней всех вещей на земле. Она поднесла этот камень Будде и сказала: "Скорость, с которой я превращусь в Будду, будет еще быстрее этой". После этих слов Драконовая девочка тут же превратилась в мужчину и удалилась на юг, в нирвану.

Эта версия с превращением получила новое выражение в более позднем учении Махаяны (Большой Колесницы), которое всячески поддерживает женщин в служении буддизму и говорит, что они могут стать Буддой, оставаясь в своих женских телах. В Вималакирти-нирдеса сутре, муж Сарипутра, вечно сомневающийся в способности женщин к превращению в Будду, обсуждает этот вопрос с небесной дивой Диваканья. В ходе спора Диваканья превращает себя в Сарипутру, а его - в себя, дав ему понять, что сводить все внимание к вопросам пола - ошибка. А смена внешности женщины на внешность мужчины - ошибка, основанная на другой ошибке, то есть, ошибка вдвойне.

01.11.2010

Олег Гуцуляк: Горят листья ...: Ницше и путь

А. Камю в своей Нобелевской лекции упоминает притчу: после того, как Лу Андреас-Саломе отказалась выйти замуж за Ф. Ницше, он окунулся в полное одиночество, угнетенный и одновременно воодушевленный перспективой своей великой работы, которую ему предстояло тепер выполнить без кай-либо помощи, он ночами скитался в горах, окружавших Генуэзский залив и, разжигая гигантские костры из листьев и веток, смотрел, как их пожираетогонь
[Камю А. Художник и его время // Камю А. Бунтующий человек: Философия. Политика. Искусство / Пер. с фр. Общ.ред., сост. и предисл. А.М. Руткевича. – М.: Политиздат, 1990. – С.376], «... тот первичный огонь, который побеждает все конечное и обыденное в человеческом Я» [Хамитов Н. Философия человека: Поиск пределов. Пределы мужского и женского: Введение в метаантропологию. – К.: Наук.думка, 1997. – С.57].
"... Надо обновить идею эллинизма, так как мы пользуемся ложными общими данными... Я наконец понял, что говорил Шопенгауэр об университетской философии. В этой среде неприемлема никакая радикальная истина, в ней не может зародиться никакая революционная мысль. Мы сбросим с себя это иго...Мы образуем тогда новую греческую академию... Мы будем там учителями друг друга... Будем работать и услаждать друг другу жизнь и только таким образом мы сможем создать общество... Разве мы не в силах создать новую форму Академии?.. Надо окутать музыку духом Средиземного моря, а также и наши вкусы, наши желания..." (Фридрих Ницше; цит. за: Галеви Д. "Жизнь Фридриха Ницше", Рига, 1991, с.57-58, 65, 71-72, 228).

Поиск по этому блогу

Ярлыки

"Слово о полку" (1) Азия (10) Албания (1) албанцы (1) алхимия (2) анархизм (1) Анатолия (4) антикапитализм (1) антирашизм (4) антисоветизм (1) античность (4) Античный мир (8) антропософия (2) арии (4) арийцы (1) аристократизм (1) архетипы (5) Атлантида (5) афоризмы (2) Африка (1) Балканы (4) Балтика (2) Балты (2) бахаи (1) библиография (1) Ближний Восток (5) Болгария (1) Бонапартизм (3) Британия (1) Буддизм (5) булгары (1) былины (1) Ваал (1) варварство (2) варяги (3) Венгрия (1) Византия (1) Власть (1) Гайдамаки (2) Галисия (1) Галиция (6) Галич (3) Галичина (13) Гендер (2) Генеалогия (9) Генон (1) геокультура (7) геополитика (10) германцы (3) герои (1) гетьман (1) Гильгамеш (1) гностицизм (1) Готы (16) Грааль (1) Греция (1) Грузия (1) гунны (1) Гуцулы (8) Гуцуляк (14) Даосизм (1) демократия (2) детофобия (1) диаспора (1) динозавр (1) Дионис (1) доклады (2) Донбасс (1) Древний Египет (3) Дугин (4) духовность (2) Евразийство (24) Евразия (2) евреи (1) Европа (1) Ефремов (1) женщины (1) зло (1) знаки (2) Иван Франко (2) Индия (6) индо-европейцы (7) индуизм (3) инициация (3) Интервью (14) интертрад (1) Ислам (3) историософия (2) исторический материализм (1) история (4) иудаизм (1) йезиды (1) Кавказ (7) казаки (3) капитализм (5) Карпати (3) Карпаты (12) Карфаген (1) католичество (1) Кельты (12) Киев (1) Киевская Русь (25) Китай (3) классы (2) книга (3) книги (4) козаки (2) Козацтво (4) Коліївщина (1) коммунизм (1) конспирология (3) конференции (1) Конфуцианство (1) Корея (1) Косово (1) крестоносцы (1) Криптополитика (6) Культура (57) Латинская Америка (1) Левое движение (3) левые (1) Леся Украинка (1) Лингвистика (14) Литература (22) личности (16) література (1) манифесты (2) марксизм (1) масоны (1) менталитет (2) ментальность (2) метафизика (2) Мифология (69) Монархизм (9) мораль (1) Мория (1) Москва (1) музыка (4) Налимов (1) наркотики (1) наука (1) Национализм (22) нация (4) неосарматизм (1) Неоязычество (7) Ницше (4) Ницще (1) Новости (7) Новые правые (26) норманны (1) Общество (23) Оккультизм (6) Олег Гуцуляк (10) Орден (3) Ордены (1) освіта (1) осетины (3) Осетыны (3) отзывы (1) патриотизм (1) пикты (1) писанка (1) письмо (2) Подолье (1) Поезія (3) Полесье (1) Политика (47) постмодернизм (1) потмодернизм (1) поэзия (1) презентации (2) примордиализм (7) Примордиальная Философия (19) прометеизм (1) пророчество (1) психология (1) Революция (20) Религия (13) Республиканство (1) Рецензии (5) рим (3) риптополитика (1) родовод (1) Росія (2) Россия (26) Русь (7) рыцарств (1) Рыцарство (5) Сарматы (11) сатанизм (2) свобода (1) семантика (1) Сербия (1) символы (2) скифы (8) славяне (44) События (2) социализм (2) социология (4) Средиземноморье (2) СССР (1) Сталин (1) сталинизм (1) статті (1) статьи (4) стихи (3) Султанов (2) суфизм (1) США (1) Танцы (3) Творчество (6) Тибет (1) Тойнби (1) топонимия (1) традиционализм (7) традиция (6) Триполье (1) Тюрки (6) тюркология (1) убийство (1) Угро-финны (4) Угры (1) Украина (88) утопия (1) фантастика (11) фашизм (1) Филология (10) Философия (46) филосфия (1) ФКК (1) Франция (1) футурология (7) Хайдеггер (1) Христианство (21) царственность (5) царство (2) Цивилизация (58) цитаты (1) человек (4) человечество (2) ченнелинг (1) черкесы (1) Шамбала (1) Шевченко (1) шовинизм (2) Шотландия (1) шумеры (1) эзотерика (11) экономика (1) элита (2) Эллины (1) Эпиграфы (1) эпос (4) эссе (1) эстетика (1) этнология (36) этнополитика (2) этруски (1) язык (1) языки (1) язычество (3) Япония (2)

Гильдии

Гильдия авторов и правообладателей
Официальный сайт и торговая площадка компании ООО НПО "Солярис-Сервис" для реализации и распространения е-товаров.
http://e-galo.ru/