Олег Гуцуляк: Sensus як Коло Історії Людства: Від єресі задоволення через тугу за справжнім до нового прориву природнього

Неминучість вибуху чистої соматики

 Якщо дивитися на історію людства, то саме те, що раніше було табу, під забороною, вважалося неприпустимим або єресью, що криваво винищувалося, випалювалося і "виполюваося", але все одно не тільки завойовує собі "місце під сонцем", але й стає домінуючим і навіть абсолютно беззаперечним, за порушення чого вже нові «інквізитори» готові виганяти з суспільства. 

То чого нам чекати далі? 

Ми не можемо дозволити собі дешевого хетпі-енду про тріумфальне "Відродження Духу". Тут потрібна чесна, твереза гіркота, яка визнає, що колосальних втрат і катастроф не уникнути, але сама природа все одно візьме своє - грубо, сліпо і всупереч будь-яким планам.

Еволюція - це не просто зміна декорацій. Це закон розвитку складних систем: те, що народжується на маргінесах і в хаосі нижнього світу («зоні табу»), володіє колосальною життєвою енергією, оскільки воно змушене виживати в найагресивнішому середовищі. Потім воно прориває греблю, структурується і стає новим «верхнім світом» - чистим, правильним, але з часом дещо закостенілим.

Якщо екстраполювати цю логіку на наше майбутнє, то наступні «легалізовані єресі», які зараз здаються нам дивними, небезпечними або неприпустимими, скоріш за все, розгортатимуться у кількох вимірах.

1. Трансформація людської ідентичності та «цифрова амфібійність»

Сьогодні панівною догмою є абсолютна самоцінність людини у її традиційному, біологічному та психологічному вигляді. Проте головне табу, яке зараз починає тріщати - це недоторканність людської природи.

Що під забороною зараз: генетичне редагування людини (дизайнерські діти), радикальне технологічне продовження життя, повне злиття свідомості з цифровим океаном, визнання прав за небіологічними суб'єктами (ШІ). Суспільство бачить у цьому загрозу самій суті Homo Sapiens.

Майбутня догма: бути просто «чистою біологічною людиною» стане вважатися відсталістю, інтелектуальним або фізичним «ескапізмом». Нормою стане існування на межі двох стихій (цифрової та фізичної). Свідомість, яка не підключена до загальної мережі або не оптимізована генетично, сприйматиметься так само, як сьогодні сприймається відмова від базової медицини чи писемності.

Олег Гуцуляк: Человек на пути к точке Омега

Сознание нельзя отождествлять с психическими процессами. Собственно феноменология открыла непсихические сознательные акты, имеющие всеобщую устойчивую внеличностную объективно-идеальную структуру, детерминирующую эмпирический опыт сознания, его многообразность и многослойность, его «многомерное топологическое пространство» [Брысина Т.Н. Сознание в современном мире. – Саратов : Изд-во Саратов. Ун-та, 1993. – С.40-61]. Сознание – это способность субъекта соотносить себя с миром, вычленять себя из мира и противопоставлять себя ему. Сознание является всего лишь событием, т.е. видом бытия, равноправным и кореллятивным с другими (например, общественное бытие). Например, как указывал Л. Витгенштейн, грамматика функционирует без опоры на психические процессы. Тот факт, что языковые выражения имеют значения, никоим образом не предполагает особого психического опыта переживания значения языкового выражения. Наше «внутреннее» никогда не дано нам как таковое, но только в определенной «языковой игре», и стремясь сделать это «внутреннее» объектом исследования, мы просто переходим от одной «языковой игры» к другой (примером такой «игры» есть психоанализ), а не приходим, как считают психологи, к реальным основам и элементам сознания. Гештальт

Олег Гуцуляк: Киборгизация как будущее человечества

Именно с помощью «научной фантастики» более явственно, открыто и поэтически раскрывается, что современная наука занимается тем же, на что сотни лет до этого растрачивали свои силы герои – рыцари, пророки, реформаторы, мудрецы и книжники, а именно: освобождение Живой Истины, Прекрасной Дамы из плена инертной материи и человеческих страстей и воцарения её на Земле и Вселенной.

Тем самым преодолевается глубокая кризисная ситуация, которую М. Вебер называл «расколдование» («разочарование») мира («убийство живого космоса», по А.Ф. Лосеву) наукой, когда на место наполненного смыслом мировоззрения приходит безличностное объяснение мира и природы (1). Спасение М. Вебер видел в существовании некоей «интеллектуальной страты», которая может наполнять мир смыслом и значением, производя «суррогаты веры» через все виды «психического опыта», которому они приписывают статус «мистической цельности».

Правда, для этого осуществления светской  формы «трансцендентности», по мнению Р. Шредера, подходит использование технологии и трансформации культуры в форме «киберкультуры» как сплавления науки и искусства,