Олег Гуцуляк: На захист Ідеології

Як неоплатонік, дещо не погоджуюся з  тезами проти Ідеології, бо всі ці ж інвективи можна так само приписати самій Культурі. 

Культура - це лише засіб (плекання, розвивання, підтримування) морально-естетичних основ душі людини, гармонізація її елементів. 

Ідеологія ж - це вінець Культури, вінчаючі Культуру принципи. 

Те, що вони часто різні, суперечливі чи навіть стають неприйнятними - закономірність нашого світу сущого («плинного матеріального») , що перебуває у вічній динаміці змін і взаємопереходів. 

Але Ідеологія, як трансцендентна форма, що залишається незмінною, - це як вінець Короля (Монархія як ідея Суверенності (держави, людини), наприклад), а ось під нею голови постійно міняються. І вони різні, і у них різна доля. Але це не ставить під сумнів саму Корону. 

Хоча так, були й ті,хто її скидали - "республіканці", але були ті, хто її "реставрували". 

Ідеологія в її істиннішому, вищому розумінні - це не просто «політична інструкція», а Ейдос, інтелектуальний орієнтир, який збирає хаос нижчого світу і надає йому форми, мети та ієрархії.

1. Культура як ґрунт, Ідеологія — як Вершина

Культура - це простір Плекання (colere), обробка душі, гармонізація її трьох начал (розумного, яростного та прагнучого), аналог неоплатонічного очищення (катарсису). Вона готує людину, робить її здатною сприймати вище.

Ідеологія - це Вінець, момент сходження до принципів. Це чистий Розум (Нус), який проектує на Культуру світ Першообразів. Наприклад, Ідея Суверенності (Монарх як земне відображення Божественного Єдиновладдя) є вічною, незалежно від того, наскільки гідним чи негідним є конкретний носій корони.

З цієї точки зору, критикувати Ідеологію за те, що якась її земна реалізація виявилася потворною — це все одно, що звинувачувати чисту геометрію у тому, що кривий ремісник не зміг намалювати ідеальне коло. 

2. Де ховається корінь протиріччя?

Олег Гуцуляк: Метафизика Окраины

Областью, где «рождается новое», есть «пустыня», «граница», «крайность» (да и М. Бахтин говорил, что культура рождается у границы, особенно тех или иных смыслов, мобилизируя их взаимные напряжения и притяжения).

Быть у черты – судьба воина-рыцаря, берсеркра-варяга, вольного казака.
Именно так начинается любая Традиция. Оттуда, «из Ниоткуда», приходит Царевич-Пророк и получает власть, и получает Всё.

И приходит он всегда из какой-нибудь Галилеи или Эфиопии.

Из «крайней» для всех иудеев Галилеи пришел Сын Божий («Disciti moniti!» – «Помните, предупрежденные!»).

От Александрии Эсхаты-«Крайней» (нынешнего Самарканда) начал свой победоносный поход Железный Эмир.

Из «окраины земли Македонии» (по-араб. «Джасулийа Макадунийя», по Аль-Идриси), и начал свой имперский поход Зу-л-Карнайн-«Двурогий» Александр, сын Амона и Филиппа.

Из крайней для Византийской и Иранской империй Аравийской пустыни явилась в VII в. конница Пророка Мухаммада (ДАБР).

Так и Украина – это крайняя (греч. eshata) земля, У КРАЯ БЫТИЯ. И из неё приходит Вольница – Свобода и Правда.

Если в одно и то же время на крайнем западе Европы Дон Кихот воплощал независимое существование на «окраине» общества и освобождал каторжников, то на крайнем востоке Европы украинский казак осуществлял то же самое – жил на «окраине», освобождал каторжников с галер... Но если Алонсо Кихано – герой-меланхолик, атаковавший ветряные мельницы, то Сагайдачный – герой-холерик, овладевший и стенами Хотына и Москвы, и променявший свою Дульсинею на табак и трубку...

Олег Гуцуляк: Метафізика Традиції

Метафізика в найбільш повному і найбільш всеохопоному розумінні цього слова є абсолютне, неминаюче бачення ВСІХ аспектів реальності з позицій Істинного Першоначала, Першопринципу.

"Метафізичними" у суворому розуміні можна назвати тільки ті рівні, котрі розташовані за межею Фізики, а фізика (грецьке "фюсіс") позначало Природу (Natura), тобто галузі Буття, які піддаються закону Народження і Смерті, тобто галузі Становлення. Сам термін "метафізика" вже несе у собі певний негативний сенс, бо в ньому акцентується не сфера реальності сама по собі, у своїй позитивній, стверджувальній якості, а подолання і навіть заперечення сфери, яку називають "фізикою". Отже, термін "метафізика" вказує на ті сфери, котрі досконалим чином переважають галузь всього Становлення, всієї Природи.

Інший термін, який тісним чином повязаний із "метафізикою", - це "трансцендентне", у перекладі з латині "за-межеве", "те, яке переходить межу". Тут знову ми зіткнулися з проявом заперечення або подолання чогось, що обмежене межею і перебуває п цю сторону цієї межі.

Третій термін, який характерний для Метафізики - це "абсолютне", що означає "від-далене", "звільнене".