Угорець Йожеф Перені у праці "Угри у "Повісті временних літ" (зб. "Летописи и хроники: Сб. ст. 1973. - М., 1974. - С. 92 - 102) звернув увагу на те, що словом "угри" називалося спершу не теперішня угорська мовна група, а якийсь інший етнічний масив. Сучасні угри (самоназва "мадяри") у літописах русичів називаються "угри чернии мимо Киев послЬеже при ОлзЬ", а той "інший" народ - "угри бЬлии, и наслЬдиша землю словЬнську" ("Повесть временных лет: Ч.1. - М.-Л., 1950. - С.14).
Йожеф Перені встановив, що руський літописець, який не добре знав грецьку мову, користувався ромейськими (візантійськими) джерелами, перекладеними на старослов'янську мову, де і зустрів слово "угри", яке перекладач залишив без перекладу - як власне грецьке "визначення" певного етносу.
Самі ж угорці себе "уграми" ніколи не називали. Лише московські джерела ХІІ - ХІV стт. говорять про прабатьківщину мадяр Угрію (Югру), де досі мешкають мовні родичі мадяр - вогули (ханти і мансі), але не про угрів, які тисячу літ до переселення в Центральну Європу називали себе "оногури" та входили у тісний союз із булгарами-тюрками. Йожеф Перені взагалі, на жаль, не торкається етимології етноніму "угри", вважаючи, що це ім'я попередників угрів саме на Югрі (за аналогією як земля тюркомовних татар Сибір називається за іменем їх попередників - палеоазійських сабірів).
Німецький вчений Макс Фасмер ототожнив цих таємничих "білих угрів" з іїрками (hiyrkai) Геродота (ІУ, 22): кримсько-татарське, турецьке juruk "швидкий, кочовий", комі jegra "мансі, вогул", арабське jura "якийсь етнонім Х ст.", українське "в'юркий"
