Щодо самої Ніке як божества перемоги в грецькому пантеоні, то тепер визнається її походження як африканське, що узгоджується з твердженням Геродота про те, що частина давньогрецьких богів – давньоєгипетського походження (Геродот, «Історія», ІІ, 50:2).
Власне грецьке Ніке (Nike, Νίκη) виводиться з дв.-єгип. nht, nhtw «сильний; перемога; могутній; твердий, жорсткий» і воно ж паралельно потрапило у семітські мови (араб. naky «зазнати поразки», nikaya «зазнати поранення», іврит. nakah «вразити» [Bernal, 2006a, p. 450-451], הגנה, егана «захист, оборона, охорона», גונן, гонен «охороняв, покривав»).
Як вважають Асар Імхотеп та Дж. Балдік [Baldick , 1997; Imhotep, 2013], найімовірніше, що пелазги або архаїчні греки («народи моря») познайомилися з епітетом nhh «переможне» давньоєгипетських божеств Хатхор (Hwt Hrw) і бога сонця Ра в аспекті осінньо-зимового сонця (Nekhekh, ієрогліф сонячного сокола (яструба) з розгорнутими крилами = крилата грецька богиня Ніка). Соколині крила африканського божества стали крилами золотокосої діви Ніки. Еллінський Верхній світ «заховав» зооморфну хтоничну суть Ока Ра під естетичну обгортку Олімпу, але лінгвістичний корінь nht / nhh зберіг пам'ять про першоджерело.
Проте дв.-єгип. nhh «переможне» семантично розвинулося з nhh «старий, перестарілий, старійшина» (= банту nganga), бо в африканській традиції чим ти старший, тим сильніший, переможний, в тому числі й знаннями технологій, які передаються молодим, а також накопиченим багатством, яке й дає владу. Старість тут - це не неміч, а максимальна концентрація сакральної сили, технологічного знання, магії (luboko) та багатства. Перемога (Ніка) — це прерогатива мудрого Старця (Нганги), який акумулював енергію віків.
***
На мові кілуба-банту (провінції Катанга і Касаї) збереглася лексема nke «твердий, фіксований» і божество-цілитель Нганга (Nganga), який виконує гадання (luboko), але у випадку з корнем на значення «перемога, сила» відбулася метатеза (kn- // nk-) – knt, qni // ng-.
Цю ж метатезу зустрічаємо і в споріднених банту бенуе-конголезьких та в давньо-єгипетській мовах, зокрема у теонімі божества ковальства, заліза та війни у йоруба Огуна (Ògún < дв.-єгип. qn.t «армія, війська, сила»; qnyt «еліта військова»; qn, km «хоробрий, воїн»; qnj, jkm, gm «сила, могутність, влада»; gn, gnw «мідь, мідні предмети») та у догонів «огон» – «старійшина-жрець; сакральний правитель» (вважається втіленням однієї з першоістот-номмо – Лебе Серу, вмираючого і воскресаючого божества). Огун постає не просто як локальний Оріша, а як уособлення металургійного та мілітарного прориву.
