Проте … в оригіналі аль-Масуді (кн. ІІ) відсутній «Дір» («ад-Дір»). В реальності у аль-Масуді сказано: «… Сакаліба становлять численні народи, різні за своїми звичаями й мовами. Серед них є багато царств і племен; вони мають царів, густонаселені міста й обширні землі. Вони торгують між собою та з іншими народами, а їхні краї багаті на ресурси» («al-ṣaqālibatu umamun kathīratun, mukhtalifatun fī akhlāqihā wa-alsinatihā, wa-fīhim mulūkun wa-qabāʾilu, wa-lahum mudunun ʿāmiratun wa-arāḍin wāsiʿatun, wa-yattajirūna fīmā baynahum wa-maʿa ghayrihim mina al-umam»; «lssaqalibat 'umam kathiratun, mukhtalifat fi 'akhlaqiha wa'alsinatiha, wafihim muluk waqabayilu, walahum mudun eamirat wa'arad wasieatun, wayattajirun fima baynahum wamae ghayrihim min al'umami»).
Відсутні згадки про ad-Dir / ad-Dyr і в інших арабських авторів (Ібн Руста, Ібн Фадлан, аль-Ідрісі).
Тільки у У XIX ст. саме у російських істориків С. Соловйова та В. Ключевського з’являється гіпотеза ототожнення «царя слов’ян» із Діром (до цього французькі вчені (Joseph Toussaint Reinaud, Stanisław (Stanislav) Siestrzeńcewicz-Bohusz і Joachim Lelewel) коментували, що, можливо, мова йде про якихось київських князів, але без привязки до імені) і далі вона переходить у популярні перекази як «факт»: «аль-Масуді згадує слов’янського царя Діра» (у Енциклопедії Брокгауза і Ефрона в Том II (А–Ан), стаття «Аскольд и Дир»: «арабські автори (зокрема Масуді) знали руських правителів, можливо Діра» > у радянських підручниках 1930-1950х років: «арабський історик Масуді згадує слов’янського царя Діра»), а потім у наукову літературу [Івакін, 1982, с. 31; Котляр, 1982, с. 54].
Деякі історики припускають, що Масуді мав на увазі не власне ім'я «Дір», а титул або опис – «Цар храмів» (malik al-dayr ملك الدير), бо Ad-Dayr арабською означає «монастир» або «храм». Це могло стосуватися духовного лідера або верховного жерця слов'ян, чия «столиця» була релігійним центром. Проте, знову ж таки, «ад-Дйар» (دير dayr «обитель»; а також – دار dār «дім / область», درب darb «шлях») згдується у зовсім інших місцях (не про слов’ян) його книги. Як на нас, отже, ідея «ad-dayr = цар храмів у Масуді» виникла через злиття різних арабських слів із різних розділів тексту в одну реконструкцію.
Так само в оригіналі у Масуді немає жодної фрази «перший цар серед словян», а є компілятивною формулою з пізніх історичних переказів (а саме з тієї ж самої статті в російській енциклопедії: «Дір як один із перших/ранніх правителів слов’ян у арабських джерелах»).
Отже, твердження, що Масуді згадує словянського князя ад-Діра - це штучно створена інтелектуальна конструкція, яка мала заповнити порожнечу в історії. Коли системі (імперській науці) не вистачало фактів, вона створила їх шляхом неправильного прочитання хаотичних арабських рукописів. Його реальний текст – це опис живої, хаотичної енергії слов'янських племен, які торгують, воюють і змінюються, без штучної вертикалі, яку йому приписали пізніше.
До речі, в жодних візантійських джерелах (Фотій Константинопольський, Константин Багрянородний) , які розповідають про три знаменті походи русів на Царгород (у 860 р. із них відзначився чудом Покрови, інший – прийняттям християнства частиною русів) не згадуються імена русських князів (традиція, що руський князь прийняв хрещення під ім’ям Миколай і це пов’язується з Аскольдом існує, але вона пізніша, XV-XVI стт., і не є чітко зафіксованою у ранніх візантійських текстах) – історики тільки по факту князювання в той час Аскольда у Києві і що на місці його поховання постала церква св. Миколая, вважають, що це був він.
al-Masʿūdī. Les Prairies d’or : Kitāb Murūj al-dhahab wa-maʿādin al-jawhar : trad. du texte arabe / C. Barbier de Meynard, A. Pavet de Courteille. – Paris : Imprimerie nationale, 1861–1877. – vol. II. – P. 15-30.
[Без автора]. Аскольд и Дир // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. і 4 дод.). – Санкт-Петербург : Ф. А. Брокгауз ; И. А. Ефрон, 1890–1907. – Т. 2 (Араго – Афон). – С. [точні сторінки залежать від видання].
Івакін Г. Ю. Оповіді про стародавній Київ / за ред. С. О. Висоцького. – К. : Рад. школа, 1982. – 112 с.
Котляр Н. Ф. Древняя Русь и Киев в летописных преданиях и легендах. – К. : Наук. думка, 1982. – 159 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий