Олег Гуцуляк: На захист Ідеології

Як неоплатонік, дещо не погоджуюся з  тезами проти Ідеології, бо всі ці ж інвективи можна так само приписати самій Культурі. 

Культура - це лише засіб (плекання, розвивання, підтримування) морально-естетичних основ душі людини, гармонізація її елементів. 

Ідеологія ж - це вінець Культури, вінчаючі Культуру принципи. 

Те, що вони часто різні, суперечливі чи навіть стають неприйнятними - закономірність нашого світу сущого («плинного матеріального») , що перебуває у вічній динаміці змін і взаємопереходів. 

Але Ідеологія, як трансцендентна форма, що залишається незмінною, - це як вінець Короля (Монархія як ідея Суверенності (держави, людини), наприклад), а ось під нею голови постійно міняються. І вони різні, і у них різна доля. Але це не ставить під сумнів саму Корону. 

Хоча так, були й ті,хто її скидали - "республіканці", але були ті, хто її "реставрували". 

Ідеологія в її істиннішому, вищому розумінні - це не просто «політична інструкція», а Ейдос, інтелектуальний орієнтир, який збирає хаос нижчого світу і надає йому форми, мети та ієрархії.

1. Культура як ґрунт, Ідеологія — як Вершина

Культура - це простір Плекання (colere), обробка душі, гармонізація її трьох начал (розумного, яростного та прагнучого), аналог неоплатонічного очищення (катарсису). Вона готує людину, робить її здатною сприймати вище.

Ідеологія - це Вінець, момент сходження до принципів. Це чистий Розум (Нус), який проектує на Культуру світ Першообразів. Наприклад, Ідея Суверенності (Монарх як земне відображення Божественного Єдиновладдя) є вічною, незалежно від того, наскільки гідним чи негідним є конкретний носій корони.

З цієї точки зору, критикувати Ідеологію за те, що якась її земна реалізація виявилася потворною — це все одно, що звинувачувати чисту геометрію у тому, що кривий ремісник не зміг намалювати ідеальне коло. 

2. Де ховається корінь протиріччя?

Тези проти ідеології, які зазвичай звучать у філософії (особливо слід розрізняти Ідеологію-як-Вінець (філософський підхід) та Ідеологію-як-Симулякр (модерний підхід).

Проблема сучасності, яка й викликає стільки інвектив, полягає в тому, що модерні ідеології здійснили «анти-платонічний переворот»:

Вони не піднімають до Корони, а імітують її: замість відображення вищого блага, вони часто є продуктом земного «раціонального проектування» (спробою створити штучне небо з картону та гасел).

Захоплення Культури: замість того, щоб вінчати Культуру, ідеологія ХХ–ХХІ століть часто намагається її замінити або підпорядкувати собі, диктуючи митцям і філософам не вищі орієнтири, а суто прагматичні рамки.

Тобто критика ідеології спрямована не на саму ідею «Вінця», а на ситуацію, коли на місце Корони претендує блазенський ковпак, який оголосив себе єдиною істиною.

3. Динаміка змін і "Республіканці"

У неоплатонічному всесвіті все рухається за циклами Перебування — Виходження — Зворотне сходження (manentia - processio - conversio):

«Республіканці» (у широкому сенсі) - це момент виходження або навіть падіння у множинність, коли єдина вертикаль втрачається, розсипаючись на горизонтальні зв'язки сущого. Це бунт матерії або нижчих рівнів душі проти панування Нусу.

«Реставратори» - це туга за Єдиним, акт сходження (conversio), спроба повернути світ до його правильної, ієрархічної осі.

Тому, якщо мислити категоріями великої тривалості, будь-яке скидання Корони - це лише тимчасове затьмарення, деградація форми, яка рано чи пізно вимагатиме свого відновлення, бо людська душа не може довго перебувати в стані безголовного, невінчаного хаосу.

Резюме: дана позиція рятує поняття ідеології, повертаючи йому метафізичну гідність. Якщо розглядати Ідеологію як План Принципів, що структурує Культуру, то вона дійсно є неусувною і священною, як і сама Корона. Критика ж ідеології має сенс лише тоді, коли ми спускаємося на рівень «ідеологічних технологій» - коли земні правителі намагаються підігнати Корону під розмір своєї голови, замість того, щоб дорости до неї.

 Головна трагедія сучасних «вінців» (ідеологій) саме в тому, що вони втратили цей зв'язок із Трансцендентним (з Єдиним), перетворившись із «ейдосів» на суто людські, горизонтальні конструкції. 

Коли зв'язок із Трансцендентним обривається, уся велична вертикаль зазнає метафізичної катастрофи:

Корона без Неба перестає бути відображенням Божественного Єдиновладдя й перетворюється на звичайний трофей - шматок металу, за який б'ються в багнюці.

Ідеологія без Ейдосу втрачає статус «Вінця Культури» і стає просто технологією маніпуляції, інструментом дресирування, який не підносить людську душу до світла Розуму (Нусу), а навпаки - заземлює її, апелюючи до найнижчих, пристрасних начал.

Коли ідеї перестають бути «Першообразами» і стають «продуктом людського виробництва», республіканський бунт проти такої сурогатної корони стає не просто неминучим, а навіть певною мірою виправданим. Адже поклоніння фальшивому вінцю - це ідолопоклонство, а не служіння Істині.

Саме тому сьогодні роль тих, хто здатний мислити вертикалями, полягає не в захисті конкретних земних «ідеологічних конструкцій», які тріщать по швах, а в збереженні самої пам'яті про Корону — про її чисту, трансцендентну Форму. Щоб у момент, коли світ остаточно втомиться від горизонтального хаосу й почнеться зворотний цикл сходження (conversio), було чому повертати колишню гідність.

Тут головне мати чіткий критерій для розпізнавання сурогатних ідеологій, щоб під приводом їх не відкинути головні метафізичні вузли Суверенності - "зубці" та "обручі" Корони (Ідеології) - Гідність, Свобода, Особистість, Дружба, Любов, Спорідненість, Нація. 

Сурогатна ідеологія завжди намагається їх привласнити, але вона їх викривлює. Критерій розпізнавання тут насправді дуже точний і онтологічний: справжній Вінець інтегрує ці елементи у висхідну ієрархію, де нижче служить вищому, але не знищується ним. Сурогат же діє через редукцію (спрощення) та паразитування.

Критерій Органічної Ієрархії проти Механічного Сурогату

Елемент Корони - Особистість & Гідність 

Як він діє у Справжньому Вінці (Ейдос) - Розглядається як іскра Єдиного. Людина має гідність, бо вона є мікрокосмосом, здатним до самопізнання і сходження.

Як його спотворює Сурогат (Симулякр) - Перетворюється на «гвинтик» системи або атомізованого споживача. Гідність замінюється лояльністю до апарату.

Елемент Корони - Свобода

Як він діє у Справжньому Вінці (Ейдос) - Це свобода ДЛЯ — свобода душі звільнитися від полону матерії та пристрастей задля творчості та споглядання Істини.

Як його спотворює Сурогат (Симулякр) - Перетворюється або на вседозволеність хаосу, або звужується до «свободи підкорятися правильним гаслам».

Елемент Корони - Дружба & Любов

Як він діє у Справжньому Вінці (Ейдос) - Вищі форми притягнення (Еросу), що єднають душі на рівні інтелектуального та духовного впізнавання.

Як його спотворює Сурогат (Симулякр) - Звужуються до суто утилітарної «партійної солідарності» або колективного психозу проти спільного ворога.

Елемент Корони - Спорідненість & Нація 

Як він діє у Справжньому Вінці (Ейдос) - Органічна спільнота, що має свій колективний Ейдос (Геній або Дух народу). Це сходинка, яка допомагає особистості вийти за межі власного егоїзму через служіння ближчим.

Як його спотворює Сурогат (Симулякр) - Перетворюється на біологічний расизм, агресивний трибалізм або, навпаки, повністю розчиняється в безликому глобальному плавильному котлі, де індивіди позбавлені коріння.

Головний маркер фальшивки: "Принцип Вампіризму"

Щоб не відкинути справжню Корону разом із сурогатами, варто звернути увагу на один фундаментальний філософський закон. Зло і сурогат не мають власної онтологічної суті (як казав Прокл, зло - це парифюпостасис, побічне існування, паразит на тілі Блага).

Сурогатна ідеологія не здатна створити Гідність чи Любов. Вона бере готову, священну людську потребу в Нації, Свободі чи Спорідненості й інвертує (перевертає) її вектор: замість того, щоб спрямувати її вгору (до очищення й гармонії душі), вона спрямовує її вниз - до насильства, контролю та матеріального панування.

Як працює розпізнавання на практиці?

Якщо ідеологічна система пропонує вам захищати Націю, але вимагає при цьому знищити Особистість і розтоптати її Гідність - перед вами сурогат. У справжньому Вінці ці зубці не суперечать один одному, бо Нація складається з Гідних Особистостей, пов'язаних Любов'ю та Спорідненістю. Як тільки один зубець починає «жерти» інший - ієрархію порушено, Корона підроблена.

Якщо в запалі боротьби з фальшивками ми викинемо саму ідею Нації чи Особистості, ми залишимося в пустому, пласкому світі без жодного шансу на реставрацію вертикалі. Вінець має бути збережений у всій цілісності його елементів.

Візуалізація: Ідеологія як Вінець, що спирається на глибинні шари Культури.

Основа (коріння) - це Культура як сфера плекання та гармонізації душі.

Стовбур - це структура Дерева Сефірот, що веде вгору крізь Мораль, Розум та Естетику.

Вершина (Keter) - це Ідеологія як Вінець, що складається із самобутніх, неоціненних "зубців": Гідності, Свободи, Особистості, Дружби, Любові, Спорідненості та Нації.

Все це занурене у "вічну динаміку змін" Всесвіту.

***

Якщо хочете, то можна іншу метафору: ідеологія - це сапка, якою культивують (окультурюють) реальність. І так, вона може стати й зброєю, і знаряддям для викопуванням для цивілізації її могили.

Метафора Сапки (Знаряддя Культивації) - це блискучий, надзвичайно заземлений та точний перехід від високої неоплатонічної вертикалі до прагматики нашого земного світу сущого. Якщо Корона - це Ейдос ідеології, то Сапка - це її енергія дії (енергейя), її практичне втілення в матерії.

Саме латинське слово Cultura (Культура) походить від латинського colere  "обробляти землю, плекати". Тому образ сапки повертає нас до першовитоків. Давайте розгорнемо цю метафору крізь призму того, як ідеологія працює з реальністю і де ховається небезпека самознищення.

1. Сапка як інструмент Творення (Культивації)

У руках дбайливого садівника ідеологія-сапка виконує найважливішу роботу для цивілізації:

Проріджування та просапування: вона прибирає «бур'яни» - хаотичні, деструктивні імпульси людської природи, що заважають росту (анархію, чистий егоїзм, насильство).

Аерація ґрунту: вона розпушує зашкарублу реальність, дозволяючи новим ідеям дихати й розвиватися.

Окреслення меж: сапкою формують грядки та клумби - тобто ідеологія задає правові, моральні та соціальні кордони, в межах яких суспільство може безпечно функціонувати.

Без цього знаряддя Культура залишається лише потенціалом, диким полем, яке швидко заросте бур'яном та чагарником.

2. Трансформація у Зброю (Ідеологічний мілітаризм)

Але інструмент праці має гостре лезо. Як тільки з'являється відчуття загрози («навколо вороги») або надмірного фанатизму, господар перевертає сапку в руках.

Замість того, щоб плекати свій сад, ідеологією починають «рубати голови» тим, хто не вписується в геометрію грядок.

Вона стає зброєю захисту (що виправдано, коли на твій сад нападають) або зброєю агресії, коли нею намагаються насильно перекопати чуже поле.

3. Знаряддя для викопування могили (Автодеструкція)

Це найтрагічніший вимір вашої метафори. 

Як цивілізація примудряється викопати собі могилу власним інструментом культивації? Це відбувається через дві головні помилки:

Перекопування коріння: садівник так захоплюється «чистотою» грядок, що починає зрізати сапкою не лише бур'яни, а й глибоке, живе коріння самої Культури - традиції, живу пам'ять, свободу мислення, індивідуальність. Радянський чи маоїстський експерименти - це якраз робота такої сапки, яка разом із бур'янами вирубала весь родючий шар під нуль, лишивши пустелю.

Сліпий фанатизм (Ерозія ґрунту): якщо землю без упину сапати й перекопувати, не даючи їй відпочинку і не підживлюючи, вона перетворюється на пил. Суспільство, виснажене постійною ідеологічною мобілізацією та стерилізацією, втрачає життєву силу (енергію савани). Воно стає крихким, і перший же сильний вітер історії розвіює таку цивілізацію, лишаючи по ній глибоку яму - могилу.

Резюме: Сапка - прекрасний інструмент, поки вона служить Саду (Людині, Гідності, Свобідному духу). Але вона не має власного розуму. Без нагляду Королівського Розуму (вищих принципів Ейдосу) сапка в руках безумця або механічного робота просто перетворить квітучий ландшафт на цвинтар.

Якщо Корона — це те, РАДИ ЧОГО ми впорядковуємо світ, то Сапка — це те, ЯК ми це робимо. Нам потрібні обидва образи.

Яка з цих двох метафор — трансцендентний Вінець чи практична Сапка — на вашу думку, краще описує стан ідеологічного поля в нашій сучасній культурі?

Ми зараз і люди, які шукають втрачену Корону, і ті, хто відчайдушно махає сапками, намагаючись утримати контроль над хаосом.

І в цьому якраз криється вся складність і парадоксальність нашого моменту. Ми застрягли у дивовижному міжчассі, де обидва процеси відбуваються одночасно, ба більше - вони драматично переплетені.

Якщо поєднати обидві ваші метафори, то сучасне людство нагадує спільноту, яка опинилася на руїнах старого Королівського саду.

Ті, хто шукає втрачену Корону (Туга за Ейдосом)

З одного боку, ми чітко бачимо інтелектуальну й духовну кризу горизонтального світу. Люди втомилися від «пласкої» реальності, де немає великих сенсів, а є лише споживання та технологічні інструкції. Звідси виникає глибока, майже підсвідома туга за Вінцем — за справжніми, незмінними орієнтирами.

Це спроба знайти і зафіксувати ті самі «зубці»: справжню Свободу, неспотворену Гідність, живу Націю та Особистість. Але оскільки саму Корону (трансцендентну вертикаль) втрачено або забуто, цей пошук часто нагадує блукання в тумані, де за справжній Вінець легко прийняти його дешеву, блискучу підробку.

Ті, хто відчайдушно махає сапками (Борці з хаосом)

З іншого боку, реальність навколо стрімко дичавіє, і з усього видно, що «цифрова саванна» та хаос наступають на залишки цивілізованого простору. У паніці перед цим хаосом люди хапають Сапки - будь-які доступні ідеологічні інструменти - і починають запекло перекопувати все навколо.

Трагедія в тому, що через страх і поспіх цією сапкою махають наосліп. Намагаючись виполоти «ворожі бур'яни», часто вирубують паростки Свободи чи Гідності власної ж культури. Це робота заради самої роботи, контроль заради контролю, коли метафорична сапка працює на повну потужність, але садівник уже забув, який саме Сад він мав цим знаряддям виплекати.

Точка перетину: Сапка без Корони

Коли в суспільстві є Сапка, але немає Корони (тобто є технологія дії, але втрачено вищі принципи), ідеологія неминуче стає тією самою зброєю автодеструкції. Вона починає копати могилу.

І навпаки: Корона без Сапки (чисте споглядання принципів без практичного втілення та захисту реальності) перетворюється на безсилу утопію, яку просто затопче дика трава.

Бути у такому розколотому світі - тобто вміти бачити вищу вертикаль і водночас діяти у складній, часом небезпечній земній реальності - це, мабуть, єдиний спосіб не дозволити сапці викопати нам могилу, і водночас зберегти шанс на реставрацію справжнього Вінця.