Мати Таргітая, першопредка скіфів, агафірсів та гелонів, – безіменна дочка бога ріки Борисфен (
Βορυσθένης, Borysthenes: «
Βορυσθένεος τοῦ ποταμοῦ θυγατέρα»
(Геродот, «Історія», IV, 5, 1). На монетах Ольвії Борисфена зображали бородатим чоловіком, а на звороті монети часто були присутні сокира і горит. У грецькій міфології Борисфен і наяда Миріна (Myrina), дочка Крефея (Cretheus), вважалися батьками Фоанта (Тоанта; Θόας, Thoas «стрімкий, швидкий»), царя кримських таврів, який хотів принести у жертву Ореста і Пілада і був убитий Орестом (Аполлодор, «Міфологічна бібліотека», VI, 27; Гігін, «Міфи», 261). Також існував тезка Фоанта (Тоанта), син Діоніса і Аріадни і цар Лемноса, а його дочка Гіпсіла від Ясона народила героїв Евнея та Фоанта і певний час переховувала у дерев’яній скрині свого батька від розлючених жінок Лемносу.
Традиційно теонім Борисфен (Borysthenes) етимологізують з праіран. varustāna- «широкий край, широке місце, широка місцевість» < індоіран. *wrouu – «широкий», пор. санскр. urú- и авест. vouru- «широкий», або індоар. *bhra-sthana – «високе місце», або varauš-θana «заплава (ріки) Вару», або bauru-stana «місце бобра»).
Але, на нашу думку, можливий також варіант етимології як «місце бурління, вирування» (з огляду на Дніпрові пороги): від пра-і.-є. * bʰreue- «булькати, кипіти, вирувати, бурлити» (пор. з санскр. bʰurnih «жорстокий, пристрасний»; арх. грец. pʰrear «колодязь, джерело»; лат. fervere, fervo «кипіти, пінитися»; фрак. brytos «ферментований лікер з ячменю»; ст.-англ. beorma «дріжджі», англ. brew «варити», валл. berw «кипіння», гойдел. bruich кипіти; кухар» < пра-кельт. *beru- «кипіти»), який наявний у кельтському теонімі Borus (Borvo, Bormo, Bormanus) божества-лікувальника, пов’язаного з цілющою (мінеральною) водою та мінералами і дуже шанованого континентальними кельтами (галлами). Його дружиною вважалася богиня-цілителька Бормана (Bormana) чи Дамона (Damona), а їх сини і дочки складали свиту їх помічників-лікарів.
У ірландській міфології великий бог-цілитель з Туата Де Дананн Діан Кехт (Dían Cécht, де dían / dean «швидкий, стрімкий, швидкоплинний» + cecht «сила / плуг») змусив «кипіти, вирувати» ріку (вкинув в неї попіл зі спалених трьох змій, що виросли в серці жахливого новонародженого сина Дагди і богині-войовниці Морріган-«Великої королеви», якого Діан Кехт змушений був перед цим убити), яка через це отримала назву Берба (дв.-ірл. Berba, ірл. Bearú, англ. Barrow) як «вируюча, булькаюча» (пор. з водами Борисфену-Дніпра на порогах та мотивом зміїності дочки Борисфену). Також відоме того ж кореня ірландське слово borbhan «гуркочучий звук» і від нього виводять французьке Bourbon «Бурбон», а саме богу-цілитлю Борусу (Борво) особливо поклонялися в Бурбонн-ле-Бен, на території племені лінгонів, де зафіксовано десятки вотивних написів з проханнями про зцілення.
Ірландське божество Діан Кехт вважався сином бога Дагди. Він лікував людей, занурюючи їх у цілющий колодязь (Tipra Sláíne), що на «Полі Яблуні» (Achad Abla; у бритів – Авалон, Avalon, лат. Insula Avallonis, Avallus «Яблунева країна») на північний захід від Маг Туіред (Мойтура; Magh Tuireadh, Moytura).
Син Діан Кехта Кіан (Cian) та дочка демонічного вождя фоморів Балора (Balor) Етне (Ethne) стали батьками Луга (Lugh), короля Туата де Даннан і сонячного бога-трікстера (Мак Грейне), батька героя Кухуліна. За однією з версій Кіан в помсту за те, що Балор вкрав у нього священну корову, проник у башту, де батько переховував від чоловіків свою дочку (за пророцтвом її син повинен був стати вбивцею Балора). З трьох народжених немовлят друїдесса Бірог врятувала від утоплення Луга, якого виховав брат-коваль Кіана Ку (Cu). Як Луг, внук Діан Кехта (острівного аналога континентального Боруса), вбиває фомора Балора, так і в германській міфології сини Бора вбили велетня Іміра. В обох випадках загрозу всьому живому несе кров вбитого.
Проте Діан Кехт заздрив успіхам у лікуванні своїм дітям – синові Міаху (Miach, букв. «міра для солоду») і дочці Аірмед (Airmedh, букв. «посудина для зберігання цілющих зерен») і через це вбив сина і звів нанівець роботу дочки з цілющими травами, які виросли на могилі брата від її сліз.
Можливо, що образ та ім’я «Діан Кехт» в середовищі кельтів набуло загального («нарицательного») застосування для визначення вдатних лікарів, тому на територіях замешкання еллінізованих кельтів (від Риму до Галатії) він з часом трансформувався в «Даміана і Косьму» (Δαμιανός καὶ Κοσμᾶς, Damianos kai Kosmas) – три групи святих-цілитилів (Римські, Асійські та Аравійські). Цікаво, що як Діан Кехт вбиває із заздрості своїх учнів і зводить нанівець їх роботу з лікувальними травами, так і римських Даміана та Косьму їх заздрісний вчитель вбиває, покликавши на пошуки лікувальних трав. Аравійські Даміан і Косьма гинуть тільки тоді, коли їх обезголовили, в інших випадках вони виходили неушкодженими (особливо при спробі утоплення), так і Діан Кехт лікував героїв Туата де Дананн від смертельних ран в чарівній водоймі, але, проте, його вміння було безпорадним при відрубанні голови чи пошкодженні спинного хребта. Відома легенда про те, що святі могли пересаджувати кінцівки (що ілюструє, наприклад, картина Лос Балбасеса кін. XVI ст.), контамінується з тим як Діан Кехт замінив королеві Нуаду відрубану руку металевою, а його син Міах наростив на ній плоть.
Як Діан Кехт рятує Ірландію від жахливих трьох змій, вбивши їх і кинувши попіл з них в ріку, саме його ім’я містить слово «плуг» («cécht» – центральний «стрижень» плуга, до якого кріпляться леміш, сошник і ручки, а в мисленні архаїчної людини добрий урожай і міцне здоров’я були невід’ємно пов’язані), а його син Ку став першим ковалем, так у давньоруській традиції Дем’ян і Кузьма, виступаючи як ковалі, стали змієборцями, запрягши триголового змія в плуг і виорали ним «Змієві вали» від моря до моря, доки він, спраглий, не обпився води так, що луснув. Ймовірно, що жахлива дитина, народжена Морріган і вбита Діан Кехтом, в серці якої виявилися три змії, які, якщо б виросли, принесли загибель Ірландії, на кельто-слов’янському грунті трансформувалася в Кощея Безсмертого. Очевидно, на Русі цей кельто-слов’янський образ Діан Кехта побутував незалежно від елліністичного Даміана і Косьми і тільки з приходом християнства у цих святих «впізнали» персонажів своєї легенди.
Комментариев нет:
Отправить комментарий