Олег Гуцуляк: Антиєвразійська Історіософія Ігоря Лосєва

 Кардинальним, абсолютним антиподом Лева Гумільова в історіософії є видатний український мислитель, політолог і геополітик Ігор Лосєв (1955-2026) (а також ширша модерна українська школа критичного атлантизму та постколоніальних студій). Якщо Л. Гумільов розглядав Великий Степ як «благословенне лоно» і будував міф про гармонійний слов'янсько-тюркський симбіоз («євразійське братство»), то Ігор Лосєв та мислителі його кола розглядають цей підхід як рафіновану імперську наркотизацію та спробу назавжди розчинити Україну в азійському деспотичному просторі. Протистояння між ними – це класична битва між Євразійським детермінізмом (Л. Гумільов) та Чорноморським / Атлантичним суб'єктивізмом (І. Лосєв). 

Історіософську концепцію Ігоря Лосєва (сформульовану в його фундаментальних працях «Україна в геополітичних концепціях ХХ століття», критичних студіях євразійства та численних дослідженнях ментальних розломів) можна звести до трьох точок тотального заперечення Л. Гумільова:

1. Степ як цивілізаційний регрес, а не «компліментарність»

І. Лосєв жорстко деконструює гумільовську ідею «гармонійного злиття» Русі з кочівниками. Для І. Лосєва Великий Степ протягом століть виступав як джерело цивілізаційної руйнації, терору та регресу. Там, де Л. Гумільов бачить «співпрацю проти Заходу», І. Лосєв бачить трагедію: підкорення Суздальсько-Московського князівства Золотій Орді призвело не до «симбіозу», а до ментальної мутації – переймання московитами деспотичної, антиправової, ординської моделі управління. Україна (Русь) натомість чинила цьому простору запеклий опір, зберігши свою приналежність до європейського правового поля.

2. Західний (Магдебурзький) Логос проти Східного Деспотизму

Л. Гумільов відкидав Захід, оскільки той - «виснажений етнос на стадії обскурації (згасання)». І. Лосєв, навпаки, стверджує, що внутрішній генетичний код України є абсолютно західним (атлантичним / середземноморським). Українська державність та ментальність тримаються на засадах індивідуальної свободи, договірних відносин між громадянином і владою (концепція Мадебурзького права, Литовські статути, козацька республіка). Євразійство Л. Гумільова для І. Лосєва – це ідеологічна пастка, покликана відрізати Україну від її природного європейського коріння й затягнути в «ніжній світ» безправної азійської тиранії.

3. Нація як вольовий цивілізаційний вибір, а не біологічна мутація

І. Лосєв, як філософ і політолог, рішуче заперечує біологічний детермінізм О. Гумільова. Для Л. Гумільова нація – це біохімічний процес, пасіонарний поштовх космосу і рабство перед ландшафтом. Для І. Лосєва нація – це акт свідомої політичної та культурної волі, інтелектуальний і духовний вибір. Українці стали нацією не тому, що на них посвітив «космічний промінь пасіонарності», а тому, що протягом тисячоліть виборювали своє право бути суб'єктом, будуючи міста, університети та фортеці на межі зі Степом, захищаючи європейські цінності та протистоюючи імперським колабораціоністам.