Мои дорогие читатели! Мої шановні читачі!

На данном сайте я выставляю только завершенные свои публикации!

Актуальные, находящиеся в процессе написания и для обсуждения тексты можно найти на моей странице - https://www.proza.ru/avtor/goutsoullac

После завершения их редактирования они переносятся на этот сайт.

Завершенные академические публикации находятся на странице - https://if.academia.edu/OlegGutsulyak

Мой блог в ЖЖ - https://goutsoullac.livejournal.com

Для связи со мной можно использовать страницу на Фейсбуке https://www.facebook.com/goutsoullac или написать письмо на э-мейл guttasolis69@gmail.com

Написание статей, заметок и постов в соцсетях на русском языке, а не на родном и рабочем для автора украинском языке, имеет своей целью как делать их выводы доступными для более широкой научной и общественной аудитории (в первую очередь, для владеющих русским языком ученых и интересующихся из стран как Запада, так и Востока), так и прямую полемику с теми российскими авторами, которые идентифицируют себя как представители т. н. «русского мира» (т.е. рашистами).  

Моя сфера интересов - культура и фольклор народов, живущих на территории нынешней России и, соответственно, диалог с ними и донесение им проукраинской позиции, которая ныне минимизирована в руссофонном сегменте интернета. Игнорирование этой ситуации считаю недопустимым, как культуролог и представитель движения освобождения порабощенных народов "нового прометеизма". 

Моя монографя "Анти-Дугин" и ряд основополагающих научных статей (а также монография - "Філософія української сутності") никаким образом не позволяют определять двусмысленной мою позицию. В данном случае русский язык - это еще и оружие, трофей, который нужно и дОлжно использовать против рашизма, "бить врага на его территории".

ОХОРОНЕЦЬ КОРОЛІВСЬКОГО МОВЧАННЯ

"... В одній з герметичних орденських систем ХVІІІ ст. є таємний блукаючий ступінь ієрархії під назвою "Охоронець королівського мовчання". Королівське мовчання - знак невизначеності витоків Державності, Династії, Влади. Охоронець - дослідник і ревнитель того знаку, традиціоналіст. Початок державності України також огорнутий королівським мовчанням: обмаль фактів, суперечлива хронологія, міфологізовані політичною кон'юктурою події. Кожна спроба заступити на варту королівського мовчання України вартує уваги, бо ще Платон казав: визначення "життя" і "спогадів" конгруентні.

Олег Гуцуляк заступає на варту зі статею "Раш Хахарі. Роль Хазарської імперії в історії Київської держави варягів (882-965 рр.)... можемо констатувати відрадний факт: на охорону Королівського мовчання України заступив новий вартовий. Будемо сподіватися, що втома і брама його не здолають" 

(Єшкілєв В. Передмова // Четвер. - 1993. - № 4. Проект "Імперія". - С. 48).

Олег Гуцуляк: Горизонтальна (дво-) та вертикальна (три-) функціональна система у праіндоєвропейців / Oleg Gutsulyak: Horizontal (two-) and vertical (three-) functional system in Proto-Indo-Europeans

 Носії культури ямних могил (названа так через практику поховання шанованих померлих у глибоких ямах, а над могилами еліти споруджували ще й кургани, тому іноді її називають «ямно-курганною культурою»; традиційно її представники визначаються як «Ямна культурно-історична спільність / область» з територіально-локальними культурами ямно-курганного типу з причин різного етно-культурного субстрату) бл. 3000 рр. до н. е. постали як кочові скотарі з груп культур мезо-неолітичних понто-каспійських популяцій (з генетичною домішкою землеробів Ірану та мисливців і збирачів Кавказу), що залишили  після  себе могильники Маріупольського типу та прабатьківщиною яких була Репинська археологічна культура (3800-3300 рр. до н. е.) Заволжжя і Зауралля [Іванова, Нікітін, 2020, с. 18, 21, 23] – землеробів глибоких річкових долин (вирощуючи зерно та домашню худобу). 

Вони залишли важку працю рільників та невдячне добування їжі у холодних сибірських лісах, тобто стали першими, хто покинув землеробство на користь виключно скотарства (спочатку тваринництва як розведення дрібної худоби – овець, кіз, коней, а вже пізніше – крупної). Худоба стала для них основним джерелом їжі (мясні та молочні продукти), одежі, транспорту (суто кочове господарство, щоб повноцінно харчуватися приплодом та у своїй кількість худоби не спадало, повинно мати на 1 людину щонайменше 10 баранів/кіз і 5 коней/корів). Вони перші винайшли вози, в яких запрягалися воли, що дозволяло переміщувати своє майно по степу. Володіли вони мідними та бронзовими знаряддями. Зрештою, великі стада волів (кастрованих биків), що покірно і повільно просувалися степовими дорогами, забезпечували власників їжею (м’ясом) та засобами (роги, шкура). «... Великі стада худоби швидко поїдали і витоптували траву, а тому вимагали постійної зміни пасовиськ. Це зумовлювало перманентні конфлікти з сусідами за місця випасу худоби. До того ж кочове господарство настільки ефективна галузь господарства, що один чабан випасав стадо, яке могло прогодувати кілька сімей (наприклад, аж жо кінця другої світової війни у регіоні Українських Карпат горяни-гуцули, які в основному випасали на полонинах овець, завжди були значно багатшими у порівнянні з «долинянами» – мешкаючими у Низинному Прикарпатті покутянами-рільниками, – О.Г.). Надлишок чоловіків при постійній загрозі військових сутичок перетворювався у фахових воїнів (а за мирних часів – в учасників обрядово-театралізованих дійств, – О.Г.). Продуктивна скотарська економіка давала змогу суспільствам кочовиків утримувати численні збройні сили (та ритуально-шаманські колективи-союзи, – О.Г.)» [Залізняк, 1996, с. 186].