Щиро вдячний за відзначення мого скромного внеску в науково-просвітницьку діяльність (з нагоди 150-річчя НТШ)!

 Щиро вдячний Голові міста Івано-Франківська Руслану Марцінківу за відзначення мого скромного внеску в науково-просвітницьку діяльність (з нагоди 150-річчя НТШ)!

Філософ Олег Гуцуляк: Україна є «затокою» великої Східно-Середземноморської геокультури

Філософ Олег Гуцуляк: Україна є «затокою» великої Східно-Середземноморської геокультури // Вісник – Αγγελιαφορος : щорічний українсько-грецький альманах. - 2023. – 11.12. – https://visnyk-aggeliaforos.ukrgrdumka.gr/2023/12/філософ-олег-гуцуляк-україна-є-заток

Олег Гуцуляк (1969 р. н.) – український культуролог, філософ, письменник. Кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та соціології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Автор університетських спецкурсів «Філософія культури», «Філософська антропологія», «Міфологія», «Філософія міфу», «Історіософія мистецтва». Шість монографій філософа видано окремими книжками (зокрема «Філософія української сутності», 2016). Член Асоціації українських письменників, Наукового товариства імені Шевченка, Соціологічної Асоціації України та ін. Живе й працює в Івано-Франківську.

Олеже, уявімо, що завтра закінчилась війна, зібралося на конференцію поважне товариство істориків, науковців, митців, військових героїв тощо і всі шукають відповіді на важливі запитання: національна ідентичність та духовні корені народу. Якби тобі довелося брати участь у такому зібранні, озвуч два найперші речення із власного виступу.

Природа-мати нас вчить, що для життя дерева все важливе: і корені, і стовбур, і розгалуження, і листки, і квіти, і плоди. Тож наше національне дерево, яке вистояло проти буревіїв лихоліть та ударів ворожих сокир, не має забувати, що воно перемогло і завдяки вкоріненню, і завдяки міці стовбура (армія, мова, віра), ми не маємо нехтувати квітами (красою мистецтва і мислення) і, тим більше, не породжувати плоди на поталу невігласам.

Національна ідентичність – це історичний чи філософський дискурс?

Це історіософський дискурс. Навіть, я б сказав, психоісторіософський. Хоча присутність слова «національна» неодмінно вимагає ще й слова «політичний», «етнічний», «релігійний», «культурний», «лінгвістичний»… Проте, гадаю, варто говорити про самоідентичність особистості стосовно цих усіх сфер (нація, мова, віра і т. п.). А ось осмислення свого місця (себе як особистості – і як члена національної спільноти) в культурно-цивілізаційному розвитку людства –  так, можна назвати історіософським.

А як щодо духовних коренів? Звідки це виросло і з чим його споживати?

У сучасному неокабалізмі корені Дерева Життя зображено вкоріненими вгорі, у духовній сфері, а ось стовбур і гілки ростуть вниз, у матеріальний світ. Мені подобається цей символізм. Ми дійсно закорінені у духовних традиціях (а духовність може бути як праведна, свята, так і бісівська, зла), а вже політика та історія – їхні матеріальні вираження. Тому дуже обережно треба говорити про плекання духовності і завжди її конкретизувати.

О’кей! Спробую конкретизувати. Останнім часом неодноразово лунають розмови, що духовні корені українців саме у язичництві, умовно кажучи, вірі предків.