Владний істеблішмент ("Система") намагається знайти офірного "цапа-відбувальника" у самій політичній системі (формі). Дехто знаходить інших "хлопчиків для биття": москалів, євреїв, масонів, МВФ, Сороса, нашу власну ментальність, геополітичне розташування ("ні вашим, ні нашим") тощо. Нас намагаються втішити концепцією типу Зб. Бжезінського, де Україні відводиться не остання роль в колективній безпеці Європи і навіть Євразії (1).
Також Генеральний секретар НАТО лорд Дж. Робертсон сказав, перебуваючи у Києві, що територія та "вирішальна роль" роблять Україну ключовою для гарантування тривалої стабільності у Європі" (2).
Без сумніву, такий тренд є вигідним для таласократичної Великої Британії, яку представляє вищезгаданий лорд, бо Велика Британська імперія після другої світової війни змінила форму імперської морської влади (таласократії) венеціанської фінансово-мондіалістської олігархії і надала їй вигляду англо-американської "нової Римської імперії" під формальним керівництвом маріонеткового "німого велетня" Сполучених Штатів, котрий у часи обох Бушів виступає в ролі впертого, тупого лакея Британської імперії, реформованої сіоністом лордом Дізраелі (3). Слід також мати на увазі, що сучасний іслам - це ударний загін англо-американського імперіалізму від Косово до Мінданао. На це парадоксальне зауваження нам запропонують згадати 11 вересня. Так, атака ісламу на США відбулася. Але яка атака! Щоб розбудити сплячого та лінькуватого, самозакоханого велетня.
