1.
П’ятим
історичним правителем І-ї династії шумерського міста Унуг (аккадський
Урук, біблійного Ерех, грецьке Орхоя, сучасне Варка) був герой
месопотамського епосу Гільгамеш (кін. XXVII — поч. ХХVI ст..), який
прожив, начебто, 126 років. Він був сином царя-„демона” Лугальбанди та
внуком бога сонця Уту, який зображався у вигляді тільця. Матір’ю
Гільгамеша називають богиню Нінсун („Буйволиця загорожі”). Отже, герой
належав до „сонячної династії” правителів, і, на думку дослідників, дана
генеалогія свідчить про те, що батьки правителя — цар і жриця храму —
представляли у тодішньому світобаченні месопотамців „священний шлюб”
(гієрогамію) бога сонця Уту і богині Нінсун [1]. Як визначає український
етнолог М. Чмихав, „(...) народжуване внаслідок священного шлюбу дитя
символізувало вже новий світ. А тому було запорукою кінця цього світу
(...) Божества одружується на зламі епох (...) священний шлюб — це
символ утвердження прогресу через черговий глобальний катаклізм”[2].До нашого часу збереглося декілька шумерських клинописних табличок із записами про подвиги Гільгамеша, а сааме:
1) про боротьбу Гільгамеша з Агою (Анкою), правителем (лугалем) міста Кіш і федерації північних шумерських міст-держав;
2) про похід Гільгамеша на чолі загону «молодих неодружених» у гори за кедром, боротьба там з демоном Хувавою;
3) про перемогу Гільгамешем небесного бика;
4) про подорож Гільгамеша у потойбіччя;
5) про дарунок Гільгамешем володарці потойбіччя дарів.
